Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №524 від 27.10.2011p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2019p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30


#Люди серед нас

Михайло Пшеничний: п’ятдесят років на варті нашого життя

Михайло Пшеничний: п’ятдесят років на варті нашого життя

З 1964 року життя людей рятує прекрасний, відданий своїй справі хірург Михайло Антонович Пшеничний. Він працює в Рівненській обласній клінічній лікарні у відділенні хірургії шлунково-кишкового тракту та ендокринології.

Незабаром лікар-хірург вищої категорії, Заслужений лікар України, Відмінник охорони здоров’я святкуватиме 75-річний ювілей. Проте для нього це буде подвійне свято, позаяк збігається з 50-річчям обласної лікарні і тими роками, що були віддані нелегкій, але благородній справі - порятунку людського життя.

У переддень свята ми вирішили дізнатися про життєвий шлях Михайла Антоновича.

- Михайле Антоновичу, розкажіть, як сталося, що Ви обрали таку нелегку та вкрай відповідальну професію - лікаря-хірурга?

- Взагалі, я був дуже далеким від медицини, і юнаком мріяв стати військовим.

- Цікаво, а чому саме військовим? Можливо, Ви із сім’ї військових?

- Зовсім, ні. Мій батько - коваль. Мама теж проста робітниця. А народився і виріс я у Старокостянтинові Хмельницької області. Навчався спочатку у 21-ій школі, згодом, коли батьки розгледіли у мені здібності до наук, перевели у сильнішу, 1-шу школу. Хоча, по правді сказати, мій старший брат був набагато здібнішим і наполегливішим від мене, а мені хотілося побешкетувати, погуляти, потанцювати… Відтак ми частенько навідувались на танці. А Старокостянтинів вважався військовим містом, і на танцмайданчику було безліч молодих офіцерів та курсантів, на яких тільки і поглядали дівчата, а ми, прості школярі, шалено заздрили їм. От тоді-то я твердо вирішив - буду військовим.

- А чи був у Вас хист до військової справи?

- Ви знаєте, я завжди цікавився військовою справою і бачив себе тільки військовим, тим більше, що мій дядько був воєнним льотчиком. Та й спортивна підготовка в мене була відмінна, позаяк з дитинства займався волейболом, боксом, полюбляв ковзани та лижі, здобув навіть звання Кандидата у майстри спорту з волейболу. Тому легко вступив до військового училища.

- Але в результаті Ви все одно прийшли до медицини.

- Думок про медичну галузь, як моє майбутнє, в мене не було ще довго, адже я чотири роки навчався у військовому училищі. Проте зі мною сталася прикра пригода, коли наш літак невдало приземлився, яка ледь не закінчилася трагічно. У результаті постраждали мої товариші, а я отримав важку травму, з якою провів тривалий час у госпіталі. Після цього на військовій кар’єрі можна було ставити хрест.

- Як же Вам вдалося не занепасти духом за таких сумних обставин?

- Я довго думав, доки лежав на лікарняному ліжку, довелося побачити різне за ті чотири місяці, які я провів у госпіталі. Почав цікавитися медициною, читати літературу. Згодом, майже одразу після виписки, через півтора місяці, вирішив вступати до Тернопільського медичного інституту. Все відбулося досить спонтанно.

- А як же Вам вдалося, майже без підготовки, вступити з першого разу до вишу?

- Звісно, тут треба подякувати батькам, які ретельно займалися моєю шкільною освітою, і якраз з необхідних предметів для вступу в мене були досить непогані базові знання.

- Як пройшли Ваші студентські роки, що запам’яталося найбільше?

- Думаю, немає жодної людини, яка б з ностальгією та зачарованою посмішкою на обличчі не згадувала юність і студентські роки. Так само і я. Є що згадати, бо роки навчання промайнули весело та чудово. Я продовжував займатися волейболом, постійно брав участь у спартакіадах. Але найбільше все-таки запам’ятався перший операційний досвід. Той трепет, з яким я вперше йшов асистувати до операційної, згадується і досі. І як важливо було не втрати самовладання, працюючи з видатними хірургами.

- А як сталося, що Ви стали саме хірургом?

- Спочатку, коли навчаєшся на перших курсах, звісно, замислюватися про майбутню спеціалізацію рано, проте надалі вже викладачі спостерігають, до якого напряму в студента є хист, здібності, зрештою, талант, який розвиватимуть згодом, приділятимуть вже більше уваги. Я, наприклад, зацікавився саме хірургією і на п’ятому курсі вже очолив хірургічний гурток, часто асистував на операціях.

- Розкажіть, як потрапили до Рівного?

- У Рівному мала проходити спартакіада, в якій я брав участь і яка приблизно збігалася у часі з шестимісячною переддипломною практикою. Тому мене на шостому курсі і направили до Рівного практикуватися.

- І як відбувалося Ваше практичне навчання у Рівному?

- Потрапив я до обласної лікарні, тому пощастило працювати з досвідченими хірургами, які стали мені справді прекрасними вчителями, і від яких перейняв неоціненний досвід. Звісно, щоразу, як я йшов асистувати, це була унікальна для мене практика, і я намагався перейняти майстерність своїх вчителів, вхопити кожен рух, вчився в них оперативно, проте зважено, приймати серйозні рішення. І, знаєте, мені це вдавалося. Трудився я наполегливо і самовіддано, тому мене після закінчення практики забрали працювати в Рівненську обласну клінічну лікарню, де, я був певен, мені вже все знайомо. Звісно, це мені лише здавалося. Під час проходження практики якихось особливих труднощів у мене не виникало, а ось коли поряд немає досвідченого вчителя і ти залишаєшся на одиниці з пацієнтом - інша справа. Величезний тягар відповідальності лягає на плечі, тому головне - не втратити самовладання, якою б складною не була ситуація.

- Чи були у Вас незвичні, складні випадки?

- Ви знаєте, кожен випадок є таким, і для кожного пацієнта лікування - індивідуальне. І хочу зауважити, що все-таки у сучасних умовах лікарям працювати вже значно легше, позаяк існує досить чітка спеціалізація, як наприклад, гнійна хірургія, хірургія шлунково-кишкового тракту, нейрохірургія тощо. Раніше, на всю лікарню вночі на чергуванні залишався один хірург та терапевт. А коли траплявся важкий випадок, то викликали лікаря, що спеціалізувався з необхідного профілю.

Якось привезли пацієнта зі складним переломом руки, а в травматології у мене досвіду ще не було, тож я викликав травматолога. Це був досвідчений, набагато старший за мене лікар, який оглянувши пацієнта, запитав, скільки я тут працюю, і сказав, що оскільки я вже не інтерн, мені час самостійно проводити такі операції. Я багато чого навчився в нього, і твердо вирішив - лікарю-хірургу треба знати та вміти все. Після чого став відвідувати та асистувати на різних операціях. Мене все цікавило і хотілося постійно пізнавати щось нове, удосконалюватися.

Загалом, я провів понад десять тисяч операцій, і кожен випадок був різним і по-своєму унікальним. Дуже довго у мене не зникало відчуття хвилювання перед операцією, адже треба приймати рішення, яке може вартувати життя людини. А працювати доводилося у різних умовах, позаяк наша лікарня - обласна, отже доводилося часто виїздити в ургентних випадках у села.

Одного разу зі мною, ще молодим лікарем, трапилася така історія. Якось вночі під час чергування мені довелося виїхати на виклик до Гощанського району. Випадок був екстреним - молодий хлопчина, щойно відбувши відпустку строкової служби, повертався до військової частини вантажним автомобілем і раптово вилетів з кузова, отримавши важку черепно-мозкову травму. Треба терміново було усунути гематому, яка тиснула на мозок і могла спричинити незворотні наслідки та порушення мозкової діяльності, а за невчасної допомоги - смерть. Отже, пацієнтові потрібно було розкрити черепну коробку, а з інструментів - тільки ручний коловерт. Це зараз вже використовуються електричні прилади тощо, а тоді ще про таке навіть і не знали. Подібна операція була у мене вперше, і важко передати, що я тоді пережив. Але, на щастя, все пройшло успішно, пацієнт згодом одужав. Отож, помалу набував досвіду, практичних навичок.

Варто зауважити, що раніше лікар отримував всебічне сприяння для забезпечення інформацією, обміну досвідом. Я постійно їздив на курси підвищення кваліфікації. Наприклад, у Москві переймав передовий досвід протягом восьми місяців, був також у Німеччині, інших містах та країнах.

- А що цінного Ви набули у передових колег?

- Вагомим здобутком є освоєння технології роботи з лазерним скальпелем. Для України це був перший досвід.

- Чи є достойні приємники Вашої справи? Є кому передати свою майстерність?

- Звісно, у мене було і є багато учнів, які згодом стали талановитими лікарями. Понад двадцять років я очолював різні відділення обласної лікарні, останнім часом - відділення хірургії шлунково-кишкового тракту, яке згодом передав у надійні руки свого вихованця, прекрасного фахівця Василя Дмитровича Кордяка.

- Чи пішли діти Вашим шляхом?

- Моя сім’я складається з найрізноманітніших фахівців (сміється - авт.). Дружина, як і я - лікар, працює у лабораторії. Один син, Сергій - теж хірург, а інший - Валерій, закінчив “політех” і став технологом, старша онука закінчила “ін-яз” Гуманітарного університету. Можливо, молодша онука, після закінчення школи захоче стати теж медиком.

- Михайло Антонович, користуючись нагодою, від імені нашої редакції хочемо привітати Вас з ювілеєм та побажати міцного здоров’я, благополуччя Вам і Вашій родині та якнайдовших років плідної роботи. Адже Ваш труд є таким необхідним та неоціненним для нас - Ваших співвітчизників.

27.10.2011Лариса САВКОВА


Переглядів: 242

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 909 від 18.04.2019p.
¤ 
Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено

Без чого не можна уявити собі великодній стіл? Звичайно ж, без крашанок та писанок — символів зародження нового життя і традиційних подарунків на Пасху. Саме з них починається святкова трапеза, їх дарують близьким та рідним, йдучи у гості, роздають бідним і залишають у церкві. Та прикрасити великоднє застілля крашанками, пофарбованими в один колір, якось банально. Тому, пропонуємо вам найкращі ідеї, як із звичайного яйця зробити яскравий і смачний шедевр до Пасхи....

¤ 
Браво, федерація!

Браво, федерація!

РОФФ зробила все, щоб зірвати суперкубок, і звинуватити у всьому “ОДЕК”...

¤ 
ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб

Автопригоди за участі велосипедиста та мотоцикліста сталися у Рівному та Рокитнівському районі....

¤ Історія успіху
«Фірма Фармікс» тримає марку

«Фірма Фармікс» тримає марку

Ольга БАХАНОВА: «Пропонуємо понад 100 тисяч найменувань обладнання та витратних матеріалів від світових виробників»

Сучасну медицину неможливо уявити без лабораторної діагностики. Проведення оптимального комплексу лабораторних досліджень дозволяє виявити хворобу на початковій стадії, запобігти подальшому її розвитку, значно скоротити витрати і пацієнта, і держави на лікування важких ускладнень та хронічних форм хвороб. «Якщо хворі видужують, то їх зціленню радіють не тільки вони самі, їх близькі та лікарі, а й наш колектив», – зауважила директор і засновник ПП «Фірма Фармікс» Ольга БАХАНОВА (на фото)....

¤ 

На Рівненщині з’явився клас на колесах

У Привільненській ОТГ, що на Дубенщині, старий недієвий автобус переобладнали в яскравий навчальний клас. Це вдалось зробити в рамках реалізації проекту «Територія свободи» в рамках обласного конкурсу ідей молодіжних ініціатив....

¤ 
Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Олексій Муляренко: «Розвиток сільської медицини - пріоритетний напрямок нашої роботи»

Нинішній рік на Рівненщині можна з повним правом назвати роком сільської медицини. За останні кілька десятиріч не проводились такі масштабні будівельні та ремонтні роботи у ФАПАх, амбулаторіях та інших закладах сільської медицини, як у 2019 році. Потрібно відмітити вміння влади області налагоджувати співпрацю з поважними міжнародними фінансовими організаціями. Цього в історії області не було ніколи. В якості прикладу такої плідної співпраці варто нагадати проект Світового банку «Поліпшення охорони здоров?я на службі у людей», в рамках якого проводяться роботи з оновлення та реконструкції 89 амбулаторій в різних районах області....





Найпопулярніші 15 статей:

1. Розшифровка аналізу крові: [841] (7831)
2. Моє місто - найкраще [427] (4591)
3. Як правильно приймати вітаміни? [749] (3843)
4. Секс із мусульманином [271] (3579)
5. Рiвне-Ракурс Популярна громадсько-політична обласна газета. Тираж 16 000 екз. на тиждень Передплатний індекс 23429 [0] (3523)
6. Секрети ігрових автоматів: як грати і вигравати? [755] (3347)
7. Авокадо - це фрукт чи овоч? [318] (3322)
8. Догляньте мене до смерті [278] (3181)
9. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (3144)
10. Первентин - легальний наркотик нового покоління [345] (2870)
11. Якщо у сні приснився вуж [219] (2234)
12. Біснуватих везуть у Рогачів [256] (2184)
13. Розклад руху автобусів [253] (2019)
14. Двох тяжкохворих сестер вилікував чоловік зі Здолбунова [465] (1998)
15. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (1983)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Японські інвестори зацікавлені у співпраці з Рівненщиною (90)
2. Понад 600 старшокласників опановують військове мистецтво (86)
3. Браво, федерація! (81)
4. «Фірма Фармікс» тримає марку (80)
5. Розбірки в медичній галузі: (80)
6. Нічна погоня поблизу Рівного (78)
7. Прикрашаємо великодні яйця: просто і витончено (78)
8. На Рівненщині з’явився клас на колесах (76)
9. Тетяна Литвинова йде з СТБ (75)
10. *«Ми за Україну!». (75)
11. Як вибирати сонцезахисні окуляри. На що звернути увагу (75)
12. ДТП на Рівненщині: травмувалося двоє осіб (74)
13. Бойова, але безгольова нічия у Калуші (73)
14. *Дмитро Чекалкін: «Петро Порошенко зробив для України за п?ять років більше, ніж всі інші президенти за двадцять три роки» (73)
15. На Рівненщині затримали трьох «домушників» (71)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс