Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №863 від 31.05.2018p.
Передплатні індекси:
23429 (на 1-6 місяців)
08903 (на рік).
Тел. +38(0362) 62-31-31
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"

Олас - якісне пальне

А що Ви скажете? Блог


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"


  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Травень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
 1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30
Червень 2018p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30


#

Потапів хрест

Потапів хрест

Усі в селі жаліли Потапа, який ще малим поселився у своєї тітки Марти – рідної сестри його покійної матері. Батька свого він не знав, а Марта про нього ніколи не згадувала. Потап був невеликий на зріст, худенький, з терновими великими очима і чорним кучерявим волоссям. У школу ходив якийсь тиждень, допоки директор порекомендував тітці віддати хлопця у спеціалізований інтернат для слаборозвинутих дітей. Оскільки, мовляв, програму звичайної школи він не подужає.

Марта обурилася: може, й справді її племінник трішки дивакуватий, але ж  не усі можуть бути відмінниками. І навчити хлопця читати і трохи рахувати – можна.

Більше тому й не треба. А в інтернат Потапа Марта не віддасть! Щоб там знущалися з нього? О, ні! Ліпше сама буде вчити хлопця грамоти. І хоч складати склади Потап вчився дуже довго, Марта була щаслива, бо хай розтяжливо, повільно, з трудом, але все ж Потап читав! І трохи рахував. Це був їх обох тріумф.

Минали роки, а з ними танули сили Марти, яка усе своє життя посвятила племіннику, хоч траплялися їй женихи. Потап був покірним та слухняним. Марта залучала його до праці. Разом обробляли город, вирощували садовину, вели невеличке господарство. Та одного літнього ранку Марта не прокинулася. Потап тормосив її уже холодне тіло і ніяк не міг збагнути, чому тітка дражниться з ним, не хоче вставати з ліжка, коли давно вже час йти до худоби.

Босоніж побіг до сусідки  Калини: «Вона спить і спить! Ледаща стала!» – закричав з порога. Страшний здогад  вмить прострелив мозок Калини – з Мартою сталася біда, адже останнім часом вона жалілася на погане самопочуття. Похапцем пішла за Потапом.

Усе село хоронило Марту – велику трудівницю, щиру, добру, не осудливу людину, яка прихистила сироту, домоглася, щоб Потапові призначили групу інвалідності. Через кілька днів сільський голова завітав до оселі Потапа разом з опікунською радою. Серце зойкнуло в усіх, коли побачили його в сльозах, зчорнілого від горя, принишклого, як зранена пташка. Йому запропонували поїхати у притулок, бо сам, мовляв, він не дасть собі ради.

«Ти розумієш нас?» – спитав голова спантеличеного Потапа. «Так, розумію, але зі своєї хати нікуди не піду», – і застогнав, закричав, заридав: «Не піду, помру тут!»

З тих пір розпочалося для Потапа нове, невідоме досі життя. Без тітчиної опіки, її лагідних очей, які усі роки супроводжували його лагідним поглядом, стежили за кожним рухом, кожним кроком. Без її духмяних пирогів із картоплею і кропом, які дуже любив, без її піклування, тепла і любові.

Сусіди часто навідували Потапа. Хто чим міг – допомагав йому. Та найбільше переймалася Потапом Калина. Заспокоювала, розраджувала, приносила їжу.

Та біда, як кажуть, загартовує людину. Згодом Потап сам навчився готувати собі нехитру страву. Ходив у ліс за грибами, які ретельно перевіряла Калина, сушив листя суниці та ожини на чай. Постійно метушився на подвір’ї: замітав,  обложив цеглинами стежку, білив дерева, відремонтував стару хвіртку. Прибився до нього бродячий собака, то сам змайстрував йому будку. Тішився, як дитина, коли пес заліз до неї…

А ще знайшов Потап свою справу. Хоч і тривожну, сумну. Коли хтось помирав, він, як і годиться, ніс хрест попереду похоронної процесії. Вдягав старенький костюм, вишиту сорочку, яку вишила для нього Марта, і повільно, ступаючи рівними кроками, з опущеною головою і скорботою на обличчі, ніс хрест до самого кладовища. Коли засипали домовину, Потап чекав, щоб самому прилаштувати хреста на могилі. За це рідні покійного платили Потапові гроші. Хто скільки міг, бо він не називав суму. Для коштів мав окрему схованку – хусточку, яку пришпилював за килимом. Ті гроші витрачав на образки, свічки, паску, щедро клав на тацю у церкві.

Час швидко додавав років Потапові. У паспорті. А наяву вони ніби не торкалися його: той самий чорний чуб, жодної зморшки, білі, здорові зуби, хоч пішов йому сьомий десяток. Калина і надалі частувала його пиріжками за рецептом Марти, ділилася сиром, молоком. Собі пере – заодно й одяг Потапа візьме. Жінці було жаль його – одинокого, малограмотного, дуже чесного, доброго, по-дитинному наївного. Нести хрести на похоронах клиикали Потапа навіть в сусіднє село. Не ображався, коли хтось не заплатив йому. «В людей – горе», – казав і плакав разом з ними…

Одного зимового дня хоронили рибалку, який втопився у крижаній ополонці. Усі оплакували хлопця. А Потап, який, здавалося,  уже звик до людського горя, враз знепритомнів. Коли його привели до тями, взяв хрест, зав’язаний рушничком, перехрестився і мовив: «Я донесу. Мені вже легше».

…Зранку Калина відкидала сніг, що закурив подвір’я. Зазвичай, їй допомагав Потап. Але надворі не було видно слідів на снігу. Тривожне передчуття стиснуло серце жінки: це ж учора Потап знепритомнів.

З усієї сили стукала в його двері, але Потап не відзивався. І тоді Калина покликала сусідів. Він лежав нерухомо на ліжку. На його обличчі застигла легка усмішка. Ніби живий. Одягли покійника у його улюблену вишиванку і сіренький костюм, який з роками так і зносився. На похорон прийшло немало людей, але ніхто не захотів нести хрест. Один зсилався на втому, а дорога на кладовище далека, інший, що спішить у справах. Ще хтось – що ніколи такого не робив і не знає, як правильно повести процесію…

І тоді у тремтячі, опухлі руки взяла хрест Калина. Рясні сльози градом покотилися з її очей. «Що ви за люди такі? Чи ви помирати не будете? Багато літ Потап ніс чужі хрести. Пропускав крізь своє серце людські сльози, а ви не можете по-божому попрощатися з ним? Може, тому, що він бідний, самотній, і нема кому заплатити вам? Що ж, тоді хреста понесу я…»

Щороку у Великодні дні за традицією священики відправляють за упокій на могилах. Разом із іменем чоловіка Калина записує ім’я Потапа: «Він теж молитви хоче», – каже. А цьогоріч зі своєї пенсії виділила кошти на новий хрест на його могилу. Старий уже струхлявів, почорнів. Як і щовесни, насіяла квітів. Дехто називає її дивачкою, бо живе Калина скромно, часто хворіє. Але вона – не нарікає: коли є хліб і до хліба  – біди нема, каже. І впевнена – людині слід шукати собі духовних радощів, бо вони є вищі від усіх скарбів світу. І Господь наливає їх лише у чисті серця…

31.05.2018Марія Маліцька


Переглядів: 74

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus
<<- Попередня статтяНаступна стаття - >>

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 865 від 14.06.2018p.
¤ 
Ковалець, чи Бакалов?

Ковалець, чи Бакалов?

Спортивний департамент футбольної команди Народного клубу «Верес» провів ряд переговорів зі спеціалістами, які розглядались, як кандидатури на посаду головного тренера. Були проведені переговори з екс...

¤ Ракурс здоров'я
Цілюща сила кропиви жалкої та глухої

Цілюща сила кропиви жалкої та глухої

Перед цілющими властивостями кропиви глухої та жалкої знімаємо капелюха

Кажуть, у старовину цілителі, побачивши кропиву, знімали головний убір і кланялися їй — дякували за здатність допомагати за багатьох хвороб. Зустріти цю рослину можна всюди, однак вона більше любить в...

¤ 
12 причин не поспішати викидати сміття

12 причин не поспішати викидати сміття

1. Шкірка від банана – чудово підгодує рослини. Під час пересаджування рослини додайте в горщик подрібнені шкірки – можна попередньо підсушені про запас. Шкірки дуже швидко перегнивають і підгодовують...

¤ 

Чоловік побив двох поліцейських

В ізоляторі тимчасового тримання перебуває 49-річний житель Острога, який сьомого червня завдав тілесні ушкодження двом поліцейським, під час виконання ними службових обов’язків. За цим фактом слідчі ...

¤ 
Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси»

Шлях від ідеї до її втілення складний і потребує значних зусиль та клопіткої праці. Часто буває так, що перспективні ідеї так і залишаються в головах їх авторів. Однак, на рівненському Льонокомбінаті,...






Найпопулярніші 15 статей:

1. Чи все добре у рівненському «будівельному королівстві»? [862] (424)
2. ЧИ ВАРТО РОБИТИ ПОКУПКИ ДО НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ? [519] (340)
3. Розклад руху приміських та пасажирських потягів [242] (305)
4. Догляньте мене до смерті [278] (268)
5. Розклад руху автобусів [253] (247)
6. Моє місто - найкраще [427] (234)
7. Папороть виганяє з дому чоловіків, а цибуля - негативну енергію [201] (232)
8. Яйце-райце, в чому твоя сила? [257] (192)
9. Гірше звіра… [861] (184)
10. Стогін покотився яром [862] (177)
11. Секс із мусульманином [271] (176)
12. Олександр Данильчук: «Проблемні питання в раді треба вирішувати до сесії» [862] (169)
13. Що варто знати про штамбову малину: [862] (164)
14. Хто цього року отримав звання найспортивнішої сім’ї Рівненщини? [862] (163)
15. У Рівному двадцять шостий раз пройшли традиційні «Музейні гостини» [862] (163)

ТОП-15 свіжого номера:

1. Як збільшити врожай за допомогою дешевих ліків (52)
2. Цілюща сила кропиви жалкої та глухої (47)
3. Вкрав парфуми з прилавка кіоску (46)
4. На Рокитнівщині втопилася школярка (46)
5. Як захистити смородину від шкідників (46)
6. У Рівному вислідили «автоспеціаліста» (45)
7. Олег Червонюк: «На Льонокомбінаті вже шиють джинси» (44)
8. Смерть «Короля рок-н-ролу» (43)
9. Олена Шоптенко народила: опубліковано перше фото після пологів (43)
10. 12 причин не поспішати викидати сміття (43)
11. Бійка закінчилася тяжкими тілесними ушкодженнями (42)
12. У Костополі автомобіль злетів у кювет (42)
13. Чоловік побив двох поліцейських (42)
14. Хіба ми зустрічалися? (42)
15. Ковалець, чи Бакалов? (41)





 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Украина онлайн
Google+
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2015 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(0362) 62-31-31

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс