У гості до Діда Мороза,

Сьогодні батьки Олександра з посмішкою розповідають про цю подію, але тоді серцю в грудях не вистачало місця. Зимовий ранок не передвіщав ніяких неприємностей. До Різдва залишалося два дні, тому мама хлопчика без поспіху готувалася до свята. Син грався в своїй кімнаті, і час від часу звідти чувся стукіт молоточка (майстром хлопець був завжди).

Спокійну атмосферу порушив дзвінок у двері. Це до Сашка прийшов його найкращий друг - одноліток і тезко. В кімнаті хлопчики просиділи недовго. Про щось поговоривши, вони обоє одягнулися і, сказавши, що підуть кататися на санчатах, вийшли на вулицю. Ніхто й подумати не міг, що діти вирушать до лісу.

- Вже смеркалося, а хлопців ще не було, - розповідає мама Олександра. - Ми й не здогадувалися, що діти утнуть щось подібне, аж доки до нас не прибігла сусідка (мама другого Сашка). Вона розповіла, що її син вже тиждень просив привезти ялинку, але батько все не знаходив часу виконати прохання. Коли до Різдва залишилося два дні, хлопчик вирішив роздобути ялинку з допомогою друга. А той тільки радий допомогти! Тож, узявши санчата і стару пилку, вони пішли у ліс.

Про жах, який охопив батьків, котрі шукали хлопців, розповідати, мабуть, не варто. А переживань було по вінця, адже мало того, що Сашки пішли в ліс по величезних снігових кучугурах, так вони ще вибрали найкоротший шлях - через озеро та ставки.

- Йдучи по їхніх слідах, тільки молилася, аби ті не повернули до ставків, - продовжує далі пані Тетяна, - а коли побачила, що вони ведуть до водойми, то аж серце почало колоти. Справа в тому, що мороз тільки скував озеро, і лід був не надто міцний. До того ж, після рибалок залишилося чимало ополонок, тому боялася, аби хлопці на провалилися під лід.

Один із чоловіків повідомив батькам, що бачив, як бешкетники заходили до лісу. Після цього переживання ще більш посилилися, адже почало смеркати, і позначка термометра стала повільно опускатися, показуючи нижче 10 градусів.

- Що можна було думати? - говорить тато Сашка. - Коли в лісі темно, то й заблукати не важко. А якщо мороз береться все сильніший, то дитина може й не помітити, що замерзає: сяде десь під деревом, аби тепліше було, і засне.

Вже доїжджаючи з дружиною до лісу, чоловік помітив, що полем прямують дві маленькі постаті. Зрозумівши, що то хлопці, одразу кинулися до них, але нерви були такі напружені, що не змогли й слова вимовити. Хлопчаки не очікували, що їх шукатимуть, тому дуже злякалися, побачивши батьків. Як виправдання, з гордістю показали зрубану «ялинку» - напівсуху соснову гілку, яку знайшли на околиці лісу.«Виховну роботу» з хлопцями провели вже вдома, а щоб таке більше не повторилося, батьки наступного ж дня привезли додому великі гарні ялинки. Про те, як Сашки ходили в ліс, говорило все село. І хоч з тих пір уже минуло чимало часу, хлопців і досі «підколюють», чи не збираються вони знову у гості до Діда Мороза.