Серед негативних наслідків продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення можна виокремити основні: стримування оптимізації сільськогосподарського землеволодіння та землекористування, концентрація більшої частини земель у власності найменш економічно активної частини сільського населення; отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення у спадщину особами, що проживають у містах, та не мають наміру займатися сільськогосподарським виробництвом і управляти земельними активами тощо. Та головне - зниження інвестиційної привабливості аграрного сектору української економіки.
Якщо ж мораторій скасують, то ризики та побоювання селян стануть очевидними. Наприклад, їх можуть скупити фінансово-промислові групи. Аби такого не трапилося, варто встановити обмеження щодо максимальної граничної площі земельних ділянок, що можуть перебувати у приватній власності однієї особи для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Інший ризик - “спекуляція” земельними ділянками, коли значні площі земель сільськогосподарського призначення скуповуватимуться фінансовими спекулянтами з метою подальшого їх перепродажу за вищою ціною, можна мінімізувати запровадженням підвищених ставок державного мита при перепродажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення протягом п’яти років з дня укладання договору на різних умовах.
Можлива звісно і неконтрольована зміна цільового призначення та урбанізація сільськогосподарських земель. Однак привабливі для містобудівного освоєння земель за останні роки вже зазнали урбанізації та переведення у відповідні категорії земель.
Саме тому зараз необхідно докласти зусиль для завершального доопрацювання та подання на розгляд парламенту проекту Закону України “Про ринок земель”, що дозволить максимально пришвидшити формування законодавчої бази ринкових земельних відносин. Як показує світовий досвід, регулювати ринок земель набагато ефективніше, ніж заганяти його в тінь. Залишилося дочекатися відповідного закону.