У школі Олександр Тріус виявив неабиякі музичні здібності, граючи у духовому оркестрі, опанувавши майже всі відомі духові інструменти. В армії грав у військовому духовому оркестрі та естрадному колективі при клубі військової частини. У 1987 році отримав тяжку черепномозкову травму, внаслідок якої зір у нього впав до 10 відсотків, а згодом, у 2003 році, він взагалі осліп.
У дитинстві моя бабуся мені багато розповідала про кобзарів, тому мріяв навчитися грати на кобзі, розповідає Олександр ТРІУС. До того, як осліп, активно займався музикою, опанував майже всі музичні інструменти виступав як бард, виконував авторські пісні, писав пісні в стилі рок та попмузики. Коли осліп, то опанував традиційний кобзарський інструмент старосвітську бандуру. У планах є ще придбання ліри. Хочу відкрити дитячу школу, щоб залучати до народних співів молодь, тому що Ромнинщина колиска кобзарів. Нині я один кобзар на всю Сумську область, тому хочу, щоб мою справу продовжували інші музиканти. Кобзування це частинка історії нашої держави, яку не варто втрачати.
Кобзарлірник Лайош Молнар, виходець із Закарпатської області, нині живе та працює у Львові. У дитинстві втратив зір, вчився в спецшколiiнтернатi для сліпих у Мукачеві. Грав на баяні, бандурі, а з 2002 року опанував ліру. Продовжуючи традицію подільських та волинських лірників, виконує псалми та канти, характерні для цих регіонів.
Я вирішив стати кобзарем 25 років тому, розповідає Лайош МОЛНАР. Тоді було важко знайти ліру. Її для мене знайшов хтось у підвалі будинку. Зараз у моєму репертуарі є різні козацькі та народні пісні. Також пишу музику на вірші моєї дружини. Я обираю вірші дружини, які мені більш до душі, та роблю з них пісні. Ось такий у нас творчий сімейний тандем. Загалом маю угорське коріння, тому іноді виконую угорські пісні. В Угорщині теж є лірники та кобзарі, але кобзи там чотириструнні, а наші українські кобзи мають більшу кількість струн, скажімо, бувають 12струнні.
Партнери 