Верхолаз-екстремал

Восени трапилася зі мною історія. Комунальні служби, як завжди, не очікували раптового настання осені, й електромережі не витримували навантаження всіх електронагрівачів нашої багатоповерхівки.

Повертаюся якось додому після особливо важкого дня. “Розбитий”, втомлений, лютий на увесь світ, заходжу до свого під’їзду і бачу, що світла немає. Порахувавши слоненят до тридцяти, я зрозумів, що електрики не буде, - причому, мабуть, довгенько.

Ноги почали підкошуватися самі собою лише від думки, що ліфт не працює. Справа в тому, що живу я у 14-поверховому будинку на найспортивнішому поверсі, тобто - на останньому. Перспектива довго й нудно підніматися вузькими і темними сходами (вони знаходилися в центрі будинку і не мали жодного джерела освітлення) мене аж ніяк не приваблювала. Але що зробиш - таке “селяві”. Проклинаючи на чому світ стоїть, крім своєї роботи, ще й електриків і міську владу, починаю повільне сходження на Еверест, тобто - додому.

Темно, хоч око виколи, ліхтарик я забув, сірників нема. Сусіди об одинадцятій годині ночі та ще й без світла просто не відчинять дверей. Отож, човгаючи всюди об брудні стіни, чіпляючись плечима за іржаві бильця, долаю нелегкий шлях. Десь на дев’ятому поверсі, коли я вирішив витерти лоба, у мене з голови злетіла шапка. Подумав:

- Шукати її вже нема сили, з’явиться світло - з’їду ліфтом і заберу.

Добираюся до 13-го поверху. І, о небо! Вмикається світло. Тут я відчуваю, що починаю остаточно шаленіти:

- Не могли вони, такі-сякі, увімкнути світло трохи раніше або пізніше, щоб хоч не шкода було часу, витраченого на блукання в темряві...

І тут я приймаю воістину ідіотське за своєю суттю, рішення:

- А, хай вам грець, хоч один поверх, але проїдуся на ліфті, що ж я даремно за нього стільки сплачую ЖЕКу.

Викликаю ліфт, той слухняно відчиняє двері, заходжу, натискаю на кнопку 14-го поверху і... з незрозумілих причин ця залізна тварюка їде вниз.

Але це ще не все. Коли ця “труна на шнурку” доїжджає до першого поверху, вона справно відчиняє двері і... електроенергія в будинку, за законом підлості, знову вимикається.

Я подякував Богу, що не застряг на другому поверсі, й подряпався вгору, маючи надію знайти десь на дев’ятому поверсі свою шапку.

08.02.2007

Антон СКВОРОНСЬКИЙ

Коментарі (0):

Анонсовані статті свіжого № 1165 від 17.04.2024p.

Побив в парку чоловіка телескопічною палицею

П’ятого квітня близько 18 год до поліції повідомив 34-річний житель села Зірне, що в дендрологічному парку міста Березне, невідомий чоловік раптово почав нецензурно висловлюватися в його адресу, а потім – побив металевою палицею та втік....

=>>>=

Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід

КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР та релокований ДЗ «Луганський державний медичний університет» уклали тристоронній договір про співпрацю із Литовським університетом медичних наук....

=>>>=

	№278 від 08.02.2007p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477