Закодувався

Дійшли мої молитви до Бога». Так хотілося Іванові стукнути кулаком у її беззубий рот, з якого вилітали ті прокльони, та не міг, бо ж мертвий.

Одним оком помітив, що у кімнату зайшла його дружина Клава з кумом Антоном. Теща повернулася до них і сказала: «Все, діти, тепер вам цей алкоголік не стане на заваді. Можете спокійно займатися своєю справою». Побачив, як кум підняв на руки Клаву і поніс у спальню. Тоді вже Іван втриматися не зміг.

- Уб'ю усіх! - закричав він на всю хату.

Дружина, як і не лежала біля нього, схопилася з ліжка і вискочила з хати. Тещу теж, як вітром, здуло. Тільки діти - Петрусь і Оля - сиділи серед ночі злякані на ліжку і благали:

- Татку, не вбивай нас.

- Що ви, дітки, я нікого не збираюся вбивати, лягайте і спіть спокійно, - тихо сказав Іван, а сам сів і почав перебирати у пам'яті свій сон. Він ніби прозрів - Бог уві сні відкрив йому очі. Тепер він зрозумів, чому підливала Клава йому горілку, коли приходив до них кум, хоча вже й так був добряче п'яний. Він аж кулаки стиснув. З тих пір дивився на кума, як на ворога. Про свій сон нікому не розповідав, навіть дружині. А на горілку після того навіть і не дивився. Всі дивувалися у селі, як це міг такий п'яниця прозріти. Не інакше, як закодувався, казали. А Іван підтверджував це.