Безвихідні ситуації: як знайти вихід?

Перший принцип поведінки добре описує притча про двох жаб, що потрапили у глек зі сметаною. Одна жаба вирішила, що ситуація безнадійна, склала лапки й пішла на дно. Інша - продовжувала сп-ро-би врятуватися: зі сметани збилося масло. Відштовхнувшись від грудки масла, жаба виплигнула на волю.

Звичайно бувають ситуації, коли ви точно знаєте, що борсаєтеся не у сметані, а, образно кажучи, у дистильованій воді, і з неї нічого не зіб’єш. Але тоне не той, хто занурився під воду, а той, хто не робить спроб випливти.

Другий принцип поведінки у критичній ситуації вдало ілюструє наступний приклад. Уявіть, що ви їдете взимку на санях по степу, сутеніє, вже близько жаданий теплий нічліг… І раптом починається завірюха. Дорогу миттєво замітає, нічого не видно, ви збилися зі шляху. Що робитимете у такому випадку: почнете хльостати втомленого коня і намагатися їхати навмання чи відпустите віжки і покладетеся на інтуїцію мудрої тварини? При цьому вираз “відпустити віжки” зовсім не означає покірно лягти на дно. Отож, коли ми заспокоїмося, приймемо ситуацію такою, як вона є, наші шанси вибрати найефективніший варіант поведінки значно зростають.

Але чомусь, опинившись у ситуації, коли необхідна тверезість думки, ми часто чинимо навпаки - починаємо метушитися. Тож друге правило можна сформулювати так: уміти, коли потрібно, “відпускати віжки”, покладаючись на долю, що йде попереду нашого воза - це ще одна можливість отримати шанс вийти із безнадійної ситуації.

Третє правило пояснить мудра східна притча. Одного разу мулла глибоко засунув руку у вузьку посудину з горіхами і захопив у жменю так багато, що не зміг витягнути її назад. І чим більше зусиль він докладав, тим сильніше застрягала рука у шийці посудини. Довелося покликати на допомогу старого сусіда. Той порадив: “Опусти свою руку в посудину по лікоть, розтисни кулак і випусти всі горіхи”. Мулла зробив, як йому веліли, і легко позбавився глиняної пастки. “Моя рука вільна, але як же я дістану горіхи?”. Тоді сусід нахилив посудину і висипав з неї плоди.

Отже, третє правило: якщо не вдалося пробити стіну лобом, варто зробити декілька кроків убік - швидше за все, там знаходяться незачинені двері.

Незважаючи на величезну кількість проблем у нашому сьогоденні, кожному з нас навіть у найважчий час трапляються і радощі, тож лише від нас залежить, чи приймемо ми щедрі дарунки долі. Тому останнє правило свідчить: навіть у найбільш безвихідній ситуації варто зосередити увагу на чомусь прекрасному і вміти насолоджуватись життям попри все. Це ще один шанс отримати силу для боротьби й змінити ситуацію на краще.