Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №489 від 24.02.2011p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#За межею розуміння

Мертвим не треба - живим згодиться

Більшість жителів села Колки Дубровицького району вже повернулися із недільної церковної служби, помолившись та запаливши свічки за душі тих, хто спочив із миром на місцевому кладовищі. А четверо односельців саме готувалися “цитувати” рядки російського поета Роберта Рождественського (хоча, відверто кажучи, сумніваюся, що вони взагалі про такого чули). “Це потрібно - не мертвим! Це потрібно - живим!”, - сказав найстарший із них. Із такими словами чолов’яги вирушили на цвинтар, аби виміряти глибину своїх кишень чистотою власного сумління…

- Сільський голова Колківської сільської ради Петро Яцута повідомив про крадіжку металевої огорожі з місцевого кладовища, - розповів начальник Дубровицького РВ Юхим СЕМЕНОВИЧ. - 43-річний житель Колок Микола, якого доставили до райвідділку, майже відразу зізнався у скоєному. Втім, в явці з каяттям він зазначив, що до крадіжки огорожі з кладовища причетні ще троє односельців - його 18-річний тезка, 22-річний Олександр та 21-річний колківчанин Віктор. Невдовзі товариші приєдналися до свого спільника і також покаялися у тому, що взяли гріх на душу. Як з’ясувалося, усі вони ніде не працювали, а спілкування із дубровицькими правоохоронцями не було для них “дебютним”.

- На подвір’ї одного із затриманих, 21-річного Віктора, правоохоронці вилучили зниклі з кладовища секції металевої огорожі вартістю близько тисячі гривень. Щоправда, дещо товариші вже встигли здати в пункт прийому металобрухту, - підсумував Юхим Семенович.

18-річний Микола розповідає про свій нічний “подвиг” таке:

- Я пішов на кладовище, аби узяти там “залізо” і потім здати його на металобрухт. Згодом знайомий запропонував повернутися туди знову. Я погодився. Забрали ще декілька секцій і занесли їх до односельця, що мешкає біля могилок, - зазначив підозрюваний.

- Навіщо ж красти? - запитали у юнака.

- Аби дістати трохи грошей, - відповідає. - До того ж знайомий сказав, що ця огорожа нікому не потрібна. А у мене стипендія лише 300 гривень, тож, зайва копійка не завадить…

Молодик ніби й розкаюється. Але прикрим є те, що найбільше він шкодує не про свій вчинок, усвідомлюючи його ганебність, а про те, що “спікся”…

24.02.2011Любов РОМАНЮК



Рівне-Ракурс №10 від 24.02.2011p. 
На головну сторінку