Уроки виживання,

Другого вересня у селі на Херсонщині зникла шестирічна дівчинка. Ввечері до міліції звернулись її батьки. Вони повідомили, що їх дитина гралася на вулиці з дітьми. Потім до них підійшов невідомий чоловік і представився Олександром. Він попросив когось із дітлахів показати йому, де знаходиться ліс. За цю послугу невідомий пообіцяв дати цукерки. Шестирічна дівчинка погодилась показати дорогу - додому вона вже не повернулась. Після затримання 28-річний нелюд скаже: “Коли я побачив ту малу, то повністю втратив розум. Я одразу ж захотів її зґвалтувати”. Поглумившись над дівчинкою, чоловік задушив ії, закопавши тіло неподалік…

21 серпня в одному із сіл недалеко від міста Ясинувата, що на Донеччині, в очереті були виявлені мертві тіла двох дівчаток. Обидва тільця були без одягу. Встановлено, що потерпілі являлися сестричками 6 й 8 років. Підозрюваним у вчиненні злочину виявився 30-річний сторож сільської школи.

Проте існують випадки, коли не лише незнайомців треба остерігатися. На Одещині, приміром, затримали 51-річного чоловіка, який хильнувши зайвого після “збору урожаю” взявся до розбещення своєї 6-річної сусідки. “Я тільки хотів подивитись на голу дівчину та помацати її”, - пояснить пізніше правоохоронцям затриманий сусід-збоченець.

Сьогодні можна з упевненістю сказати, що ніхто з батьків не впускає у свою свідомість думку про те, що їхнє маленьке чадо може стати черговим “трофеєм” збоченця. Однак, блокувати цю думку у своїй голові - не означає попередити цю жахливу подію. Одним лише працівникам міліції із цим не впоратися. Адже, проводячи бесіди зі школярами в навчальних закладах, не завжди вдається достукатися до малечі та одразу завоювати довіру дітлахів. Окрім того, відпрацьовуючи осіб, які потрапили у сферу профілактичного впливу органів внутрішніх справ не вдається виявити осіб, схильних до скоєння подібних вчинків у майбутньому. Адже, як свідчить сумна статистика, зазначена категорія злочинів зрідка скоюється маніяками-серійниками. Зазвичай, це випадкові перехожі з явними відхиленнями у психіці, позаяк “нормальними” їх не назвеш. Та і план заманювання жертв у них традиційно банальний - цукерки, іграшки, атракціони. Як, власне, і питання: чому діти, незважаючи на постійні заборони, все ж нехтують словами дорослих? - одвічно незмінне. А незмінне тому, що відповідь на нього прописана вже в ньому самому… Діти…

Як би там не було, не можна стояти осторонь і дивитись на те, як з легкої руки нелюда із загальної карти людства зникає маленьке життя. Життя, яке останньому не належить… Життя, яке нелюд забирає в малечі заради особистої “втіхи”, а тим дітлахам, кому пощастило залишитися живими, потрібно багато часу та сил, щоб повернутися до безтурботного дитинства, і чи буде воно безтурботним?

Єдине, чим можна зарадити подібному - підвищити пильність та увагу батьків. Від них, насамперед, залежить безпека їх маленьких діточок.

Шановні батьки! Не варто скупитись на слова, обмежуючи заборону розмовляти з незнайомцями чи гуляти далеко від дому словами: “Так треба”, “Не задавай дурних питань”. Дохідливо поясніть своєму чаду, до яких наслідків може призвести спілкування з подібного роду “незнайомцями”, наводячи конкретні приклади, звертайте увагу на те, де і з ким проводить час ваша дитина. Задайте тон поведінки власної дитини з чужими нав’язливими людьми. І нехай це буде грубо - проте безпечно. Нехай брати для себе уроки у чужого горя жорстоко - проте тільки так ми зможемо вберегти себе і тих, кого любимо.