Рівненський “Інваспорт” кращий в Україні!

Відтак, ми не пропустили нагоди зустрітися з начальником КЗ “Обласний центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” Віктором КУЧЕРОМ, аби на власні очі побачити базу, на якій займаються наші спортсмени, дізнатися про конкретні досягнення закладу, та зрештою розкрити надзвичайні звершення людей, які попри недугу та нездоланний біль підкорюють найвищі вершини спортивних п’єдесталів світу.

…Відчиняю двері “Інваспорту” і відразу бачу сотні фотографій, які зустрічають кожного відвідувача у холі. На світлинах зображені наші спортсмени під час змагань на чемпіонатах Європи, України, Світу. На обличчях - зосередженість, впевненість, і жодного натяку на вади у здоров’ї.

Ілюстрованим є і коридор, що веде до кабінетів адміністрації та медичної частини. За п’ять хвилин чекання можна дізнатися про все, що відбулося у центрі протягом останніх кількох років та заочно познайомитися з місцевими чемпіонами. Такий підхід надзвичайно подобається гостям з інших міст та країн, і вони щоразу шукають нові, невідомі їм сторінки спортивної історії рівненських колег.

А ці нагороди давалися нелегко і досягалися непросто. Це щоденна тотальна праця тренерів і людей, які попри особисту недугу, зібравши всю волю у кулак, забувши про біль, виснажливо йдуть до омріяного золота, до кращих результатів. І вони, повірте, роблять неможливе.

- Бажаючих займатися спортом є багато, - розповідає начальник КЗ “Обласний центр з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” Віктор Кучер. - Але трапляються випадки, коли через певний період часу людина залишає спорт. І ми маємо розуміти, чому так відбувається. Шалені навантаження можуть не витримати навіть звичайні люди, а людина з обмеженими можливостями - це людина, яка щодня живе з болем. Особливо, якщо у нього ДЦП чи проблеми опорно-рухового апарату. Після кожного тренування ці болі посилюються, позаяк з’являється м’язова кріпотура. Тому не всі витримують такі навантаження, і ми розуміємо це. Та від наших фахівців так легко не втечеш (сміється - авт.), якщо вони бачать у людині потенціал. Тоді ми всілякими способами намагаємося заохотити її до занять спортом і направити у потрібне русло. Для цього в обласному центрі працює одинадцять тренерів.

Наші початкові зайняття завжди починаються в ігровій формі, і ніколи не у наказовому порядку. Змушувати таких людей не можна, потрібно лише стимулювати.

- Якщо перспективна дитина займається у районі, - продовжує Віктор Кучер, - ми намагаємося будь-якими шляхами забрати її у Рівне на навчання - чи-то у технікумі, чи-то у вузі. Маємо дієву співпрацю з МЕГУ ім.С.Дем’янчука та Рівненським економіко-гуманітарним інженерним коледжем, в яких на пільгових умовах навчається близько 30 чоловік.

Досягаючи певного рівня, спортсмен розуміє, що для нього означатиме кожне наступне досягнення. Це не лише моральне задоволення і перемога над власними страхами, це ще й матеріальне заохочення.

Одразу після того, як спортсмен потрапляє у збірну України, він починає отримувати зарплату. Поряд існують і одноразові винагороди - державного, обласного та міського значення. Якщо спортсмен посідає 1-3 місце на чемпіонаті Європи, отримує за це п’ять мінімальних окладів з обласного бюджету, за Чемпіона світу - 25 “мінімалок”. Державні відзнаки ще більш вагоміші. Наприклад, на останніх Паралімпійських іграх 2008 року золото “коштувало” 750 тисяч гривень, срібно - 500 тисяч, бронза - 350. Існують ще й стипендії Президента України, голови ОДА та міського голови. До того ж, згідно з положенням Рівненського міськвиконкому, якщо спортсмен стає призером Паралімпійських ігор, і має потребу в житлі, місто надає квартиру. Це не пусті слова. У 2002 році житло отримав наразі вже дворазовий чемпіон Паралімпійських ігор Ігор Косенко (футбол, ДЦП), у 2008 році - плавчиня Ярина Матло - бронзовий призер Паралімпійських ігор, у 2009 - Василь Ажнюк - призер Дефлімпійських ігор (для глухих). Тобто стимул для розвитку спортсменів у нашій країні є, і підтримка ця доволі відчутна.

Сьогодення центру

Сьогодні в “Інваспорті” займається близько 3200 чоловік з обмеженими фізичними можливостями. Це - вади слуху та мови, порушення опорно-рухового апарату та ДЦП, вади зору, розумового та фізичного розвитку. Створення в області 16 фізкультурно-спортивних клубів інвалідів, які фінансуються з районних та міських бюджетів, та за рахунок спонсорської допомоги дозволило охопити всіма формами спортивної реабілітаційно-оздоровчої роботи більше 3 тисяч інвалідів. А у Рівному, при обласному центрі, ефективно працює Рівненська дитячо-юнацька спортивна школа інвалідів, у яку приймають дітей з семи років. Наразі тут займається більше 200 дітей з семи видів спорту, з якими працює 8 тренерів.

Крім цього, в області є 12 спецшкіл-інтернатів для дітей з обмеженими фізичними можливостями, у яких навчається 1490 дітей. На базі трьох спецшкіл працюють тренери обласної дитячо-юнацької спортивної школи інвалідів, в інших дев’яти - заняття проводять викладачі фізкультури.

“Інваспорт” має можливість проводити заняття для спортсменів-інвалідів на власній базі, що є не в кожному регіоні України. Допомагає і затверджена в області програма розвитку спорту, де зазначено, що незалежно від форми власності всі необхідні спортивні споруди для занять інвалідам повинні надаватися безкоштовно.

Більш досвідчені спортсмени, якщо вони є членами збірних команд України, тренуються у визначеному місці. Наприклад, зараз у Рівному проводиться навчальний збір з пауерліфтингу серед спортсменів України з вадами зору.

Діяльність “Інваспорту” фінансує обласна рада, позаяк цей комунальний заклад підпорядкований їй. Жодних нарікань на недофінансування адміністрація закладу не має. Навпаки, Віктор Кучер зазначає, що увага з боку обласних чиновників дозволила провести у приміщенні ремонт підлоги, даху тощо. На це за останні три роки було виділено додатково 800 тисяч гривень. Вдалося зробити другий поверх над сценою, гімнастичну залу для дітей, жінок та групи здоров’я, тренажерну залу, закупити необхідне спортивне обладнання та інвентар. А на часі - облаштування шахового клубу в приміщенні колишнього кафе. Усе компактно і з розумом. Кожний квадратний сантиметр площі тут використаний для користі справи. Тому-то Віктор Олександрович не втримується і проводить мені екскурсію.

У великій залі проходять чемпіонати з настільного тенісу, танців на візках, армспорту та інші заходи. А варто відкрити сцену і поставити лавки, отримуємо чудову глядацьку залу. Все компактно і просто. Навіть місце для занять зі стрільби є. Після того, як урізали сцену і з’явилися додаткові площі, спортсмени отримали гімнастичну залу, де працюють групи здоров’я, та тренажерну. А у залі з занять пауерліфтингом на місці старої насосної є переодягальня зі зручними шафками. Висять таблиці рекордів області, України, світу. “Саме тут підготовлені всі наші міжнародники”, - хвалиться Віктор Олександрович. І зазначає: “Деякі кажуть, що з нічого кулю не можна зліпити, я - ліплю”.

Не омину увагою і медичний кабінет. Тут спортсменам роблять масаж, розробляючи м’язи, працює стоматологія. Але особливою гордістю є ультрачервона кабіна - подарунок губернатора Василя Берташа, яка лікує шкіру, покращує імунітет і виконує багато інших функцій.

Досягнення

Протягом 2011 року в чемпіонатах світу взяло участь 10 рівненських інвалідів-спортсменів, у чемпіонатах Європи - 9. Чемпіонами світу стали: майстри спорту України міжнародного класу Ольга Чайковська, Галина Галінська, Роман Куров (пауерліфтинг, зір), Олександр Косінов (дзюдо, зір). Срібні медалі вибороли - Наталія Ніколайчик (дзюдо, зір) та Леонід Іткін (шашки, зір). Бронзовими призерами стали Олександр Помінов (дзюдо, зір) та Заслужений майстер спорту України Ігор Косенко (футбол, ДЦП).

На чемпіонатах Європи рівненські спортсмени також не пасли задніх. 1 місце - Сергій Драч (легка атлетика, слух), Юлія Галінська та Олександр Косінов (дзюдо, зір). 2 місце - Сергій Фролов (футбол, слух), Ярина Матло (плавання, зір), Наталія Ніколайчик (дзюдо, зір). 3 місце - Ярина Матло (плавання, зір), Валерій Довгалець, Олександр Помінов та Давид Хорава (дзюдо, зір).

Володарями Кубку світу зі спортивних танців на візках стали дві рівненські пари - Надія та Іван Сіваки, Наталія Колєсова та Андрій Товстий. Саме завдяки їхнім результатам право проводити таке розкішне видовище, як “Відкритий кубок України зі спортивних танців на візках” дісталося Рівному. Воно пройде вже незабаром - 15-17 червня. Участь братимуть спортсмени з України, Білорусі, Росії, Польщі та Ізраїлю.

Цьогоріч на чемпіонаті з дзюдо для незрячих, який проходив у Рівному, наша команда отримала 17 медалей різного ґатунку. Аналогічно вдалим для нас став і чемпіонат з пауерліфтингу серед незрячих.

Наразі деякі з наших спортсменів готуються до Паралімпійських ігор, які проходитимуть у Лондоні. Варто відзначити, що з Рівного на змагання до Великобританії їдуть відразу семеро краян. Відповідні ліцензії отримали Ігор Косенко (футбол, ДЦП), Ярина Матло (плавання), а також дзюдоїсти - Наталія Ніколайчик, Юлія Галінська, Олександр Косинов, Давид Харава, Олександр Помінов. Щодо останніх, то з семи дзюдоїстів, які представлятимуть Україну на олімпіаді - п’ятеро з Рівненщини. А наша збірна команди з футболу, де грають спортсмени з ДЦП, вважається однією з найсильніших у світі.

Ось вони, люди, якими ми маємо пишатися і на яких повинні рівнятися у нашому повсякденному житті. Це справжні герої, які щодня доводять нам, здоровим, але таким лінивим та байдужим, що у житті немає нічого неможливого. Головне - мати бажання, мету і працювати заради неї вдень і вночі. Тож ми маємо низько вклонитися тим, хто допомагає людям з обмеженими можливостями не втратити віру у себе - начальнику центру Віктору Кучеру, тренерам Володимиру Чиркову, Ользі Палюх, Олександру Фесовцю, Владиславі Костак, Віталію Пінчуку та багатьом іншим. І, звичайно, нашим спортсменам, завдяки яким Україну і Рівненщину зокрема шанують і знають у будь-якому куточку світу.