АДВОКАТ... АЛКОГОЛІЗМУ

“У моєму розумінні хороший обід - це хороша їжа, відтак обговорення хорошої їжі в усіх деталях і після того, як це обговорення закінчиться, бесіда, у якій я виступаю в ролі головної страви”. Так стверджував Уїнстон Леонард Спенсер Черчилль, один з видатних політиків усіх часів і народів, Нобелівський лауреат з літератури, людина, обдарована парадоксальним розумом, убивчим красномовством і чудовим апетитом.

Проте у випадку Черчилля набагато цікавіше говорити не про їжу (навіть якщо вона найвишуканіша чи банальна, як ранковий омлет із сиром), а про алкоголь. Сер Уїнстон усе життя, а прожив він 90 років, був не проти добре закусити. Але набагато більше любив випити (чи ж старанно підтримував імідж хвацького алкоголіка).

В анналах збереглося чимало історій і цілком достовірних свідчень, в яких легендарний прем’єр-міністр виступає адвокатом алкоголізму. Чого лишень варта відома його фраза “Я взяв від випивки більше, ніж випивка від мене”. Або, приміром, якось фельдмаршал Монтгомері відзначив у присутності нашого героя: “Я не п’ю й не курю, а тому здоровий на всі сто”. “А я і п’ю, і курю, а здоровий на всі двісті!” - Парирував Черчилль.

Один із очевидців його традиційного обіду описує, що саме того дня випив 68-річний прем’єр: пінту пива, три келихи портвейну, три порції бренді. Та це дрібниці! Мемуаристи запевняють, що щоденною нормою Черчилля була пляшка коньяку!

Хороша сигара і ніякої фізкультури - одна з його заповідей. Друга сформульована так: не біжи, якщо можеш стояти; не стій, якщо можеш сидіти; не сиди, якщо можеш лежати, а якщо лежиш, то вже ліпше спи!

На схилі віку Черчилль казав: “У молодості я взяв собі за правило - ні краплі алкоголю до обіду. Тепер сповідую інший закон: ні краплі спиртного до сніданку!”

Його фаворитами були шампанське, віскі, коньяк (чи як варіант - бренді). Кожному з цих напоїв він віддав шану й залишив нащадкам власні правила пиття. “Один келих шампанського збуджує. Він зміцнює нервову систему, розбурхує фантазію й активізує мозок. Натомість пляшка шампанського має протилежний ефект”. У 50 років сер Уїнстон зізнавався: “У мене на сніданок, обід і вечерю - шампанське, а останнім часом - відерця з кларетом і содовою”.

Заграючи з крокодилом, полюбив вірменський коньяк

Окрема історія - коньяк. Черчилль віддавав перевагу вірменському 50-градусному “Двіну” - найміцнішому коньяку в світі. А постачав йому напій не хто-небудь, а Йосиф Сталін. Він і пригостив ним союзника вперше на Тегеранській конференції.

Відомо, що Сталін не раз балував англійського колегу їстівними подарунками. Восени 1941 року на острові Ньюфаундленд під час зустрічі з президентом Рузвельтом, відкриваючи надіслану радянським вождем банку чорної ікри, Черчилль замружився від задоволення: “Так, непогано мати таку закуску, навіть якщо для цього доводиться воювати на боці росіян”. Приймаючи сталінські презенти, сер Уїнстон, однак, не відмовлявся від своїх слів, що “підтримувати хороші стосунки з комуністом - однаково, що загравати з крокодилом”. І що “зі всіх тираній в історії людства більшовицька - найстрашніша, найбридкіша, найбільш руйнівна”. Дарованому коню в зуби не заглядають, але якось британський прем’єр чи-то жартома, чи-то всерйоз поскаржився товаришеві Сталіну, що коньяк “Двін” став якимсь несмачним. Той наказав дізнатися, у чім річ, й покарати винних. З’ясувалося, що причина погіршення якості - зникнення головного технолога Єреванського коньячного заводу Маргара Седракяна, його запроторили у Сибір. Звичайно, майстра купажу одразу ж випустили, і “Двін” знову став бездоганним. А Черчилль, відповідаючи на запитання чи-то про секрети довголіття, чи-то міцного здоров’я, чудово прорекламував улюблений напій: “Ніколи не спізнюйтеся на обід, куріть гаванські сигари й пийте вірменський коньяк”.

З хорошим коньяком слід поводитися, як з пані

- У сорок другому, коли я вперше прилетів до Москви, ми посварилися зі Сталіним, я поїхав у резиденцію й вирішив, що треба повертатися на Острів. Без допомоги Рузвельта ми не домовимося. Сталін зателефонував мені увечері, запросив у Семенівське на свою “найближчу дачу”: “Не говоритимемо про справи, пане Черчиллю, я хочу пригостити вас скромною грузинською вечерею”.

Він хитрун, цей Сталін, накачав мене коньяком, я поринув у спогади, він сказав, що в мені гине хист великого письменника авантюрних романів, я сказав, що в ньому гине талант виночерпальника… Коньяк пречудовий, застілля прекрасне… Відтоді ось уже п’ять років, навіть після моєї відставки, російський дипломат привозить мені два ящики коньяку. Якось я запитав: “Скільки часу це триватиме?” Мені відповіли: “Доки ви живі, сер”. Я чекав, що буде після Фултона (у березні 1946 року Черчилль виступив в американському місті Фултон перед студентами із знаменитою промовою “Мускули світу”, що, як вважають історики, стала стартовою точкою Холодної війни між Заходом та СРСР - В.В.). Чомусь мені здавалося, що “дядько Джо” припинить свої поставки. Уявіть собі мій подив: коли я повернувся від вас, у холі стояло шість ящиків! Хоч бери і починай винну торгівлю.

Вірменський, грузинський чи все-таки французький коньяк був у келиху Черчилля - сьогодні не так уже й важливо. Важливіше - інструкція, залишена цим просунутим користувачем: “З хорошим коньяком треба поводитися, як з пані. Не накидатися! Зігріти у своїх долонях. І лише потім пригубити”.

Ще один штрих. “Наскільки великою була пристрасть британського прем’єра до наших спиртних напоїв, можна збагнути й з такого факту:

надіслані Сталіним через Черчилля різноманітні подарунки Рузвельту - чорна ікра, балик, риба - прибули неушкодженими, а от горілку й коньяк хтось дорогою випив. Про що сам Черчилль і повідомив Сталінові, додавши свої вибачення”, - згадував у своїх воєнних мемуарах генерал-лейтенант Голованов.

Віскі або зубне полоскання

Що ж до третього улюбленця - віскі, то ним Черчилль захопився ще в молодості, у Південній Африці (з інших джерел - в Індії), де брав участь у чотирьох воєнних кампаніях. У будь-якому разі і там, і там “вода була абсолютно непридатна для пиття, й нам доводилося додавати до склянки віскі. Докладаючи певних зусиль, я полюбив цей напій”, - казав він через багато років. Зазвичай сер Уїнстон щедро розбавляв віскі содовою, та ще й кидав до склянки кубики льоду, тож, як доречно підмітив один його ад’ютантів, напій більше нагадував “якесь зубне полоскання”.

Пристрасть до алкоголю й тютюну не робили честі богові політичного Олімпу, але сам він виправдовував свої слабинки так: “Ніколи не довіряйте людині, в якої нема жодної вади, якою б ви захоплювалися”. Тим, хто зважувався вказати йому на “зловживання”, відповідав уїдливо. Якось, виходячи з парламентського бару, він натикнувся на одну пані депутатку. “Сер, ви ж п’яні!” - Вигукнула дама. “А у вас криві ноги! - Миттєво парирував Черчилль. - До того ж я завтра просплюся!” До всього сказаного можна додати ще таке: як стверджують деякі його біографи, Черчилль кинув курити й пити… за двадцять років до смерті! А інакше з подібними конячими дозами він просто не дотягнув би до свого 90-ліття. Але в такому разі, як бути з численними фотографіями, на яких великий старець завше позує із сигарою та склянкою? Та в тому-то й річ, що сигара, як правило, не запалена, а келих повний. Чудовий актор, Черчилль навіть у старості (точніше, особливо в старості) позиціонував себе як джентльмен. Безжурний та непереможний. Егоїст? Егоцентрист? О, ще й який! Його близький друг, лорд Біркенхед, якось не без іронії відзначив: “Містер Черчилль легко вдовольняється найкращим”. Серед цього “най-най” була і яхта “Христина”, що належала грецькому мільйонеру Онассісу - на ній Черчилль, який уже відійшов від справ, любив інколи приборкувати середземноморські хвилі. Відпочинком на Лазурному березі, та й іншими відомими втіхами життя, сер Уїнстон теж не гребував. Адже він давно вивів формулу: “Коли їдеш невідомо куди, дуже корисно причепити до хвоста поїзда вагон-ресторан”.

Як будь-яка неординарна та ексцентрична людина, Черчилль мав багато дивних звичок. У колекції дивацтв було й таке: він обожнював снідати на самоті і... в ліжку. А чим, як не примхою, був для нього маєток Чартуелл, де він завів лебедів, поні, курей, телят, овець, свиней?! Останніх він виділяв особливо: “Дуже люблю свиней! Якщо собаки дивляться на нас знизу вверх, а кішки - зверху вниз, то свині дивляться на нас, як на рівню”.

Якось на Різдво Черчилль вирішив особисто розрізати на порції святкового гусака. Він підвівся. З усмішкою оглянув красеня гусака і тих, хто зібрався за столом. Взяв столові прибори, щоб одразу ж встромити їх у підсмажену шкірочку... Несподівано хтось із домашніх радісно повідомив, що гусака не купували, що він один зі своїх. “Пробачте… - Сер Уїнстон розвів руками, які стискали виделку й ніж. - Але я навряд чи зможу їсти птицю, з якою був знайомий особисто! Вона була моїм другом…” До речі, курник цей гурман будував власноруч і назвав його по-королівському: “Чікенгемський палац”.

…Черчилль жив довго, складно, бурхливо й аж ніяк як святий та божий. У день свого 75-ліття він сказав дещо іронічно: “Я готовий до зустрічі з Творцем. Інша річ, чи готовий Творець до такого тяжкого випробування, як зустріч зі мною”. Очевидно, що Всевишній готовим не був: після цієї репліки він відміряв серові Уїнстону ще п’ятнадцять років життя…

До речі

І все ж не тільки віскі був ситий наш герой. Послухаймо Нормана Роуза, автора книги “Черчилль. Бурхливе життя”: “Він звик їсти багато й зі смаком. Іноді він з відразою намагався схуднути за допомогою фізичних вправ і заміни гострої їжі молоком з сухариками. Тільки все було марно: він не здатен був на самозречення!.. Навпаки, увірував, що його бажання й потреби мають задовольнятися передусім”.

Фрази великого політика, які підкорили світ

• При существующих политических институтах иногда еще приходится считаться с чужим мнением.

• Политик должен уметь предсказать, что произойдет завтра, через неделю, через месяц и через год. А потом объяснить, почему этого не произошло.

• Копить деньги - вещь полезная, особенно если это уже сделали ваши родители.

• Я всегда следовал правилу: не беги, если можешь стоять; не стой, если можешь сидеть; не сиди, если можешь лежать.

• Если вы хотите достичь цели, не старайтесь быть деликатными или умным. Пользуйтесь грубыми приемами. Бейте по цели сразу. Вернитесь и ударьте снова. Затем ударьте еще - сильнейшим ударом сплеча. (О Стэнли Болдуине).

• Лучший аргумент против демократии - пятиминутная беседа со средним избирателем.

• Демократия - наихудшая форма правления, если не считать всех остальных.

• По свету ходит чудовищное количество лживых домыслов, а самое страшное, что половина из них - чистая правда.

• Многие пытаются ставить знак равенства между пожаром и пожарной командой.

• Время - плохой союзник.

• Там, где существует десять тысяч предписаний, не может быть никакого уважения к закону.

• Небывалая толщина этого отчета защищала его от опасности быть прочитанным.

• Дипломат - это человек, который дважды подумает, прежде чем ничего не сказать.

• Умный человек не делает сам все ошибки - он дает шанс и другим.

• Большое преимущество получает тот, кто достаточно рано сделал ошибки, на которых можно учиться.

• Легче управлять нацией, чем воспитывать четверых детей.

• Цена величия - ответственность.

• Он время от времени натыкается на истину, но затем, как правило, вскакивает и бодро продолжает идти.

Цікаві факти про Черчилля

• Черчилль мав американські корені. Його мати була дочкою американського підприємця Леонарда Джерома, співвласника New York Times. А його дід був далеким родичем Джорджа Вашингтона.

• Черчилль увійшов до історії, як один з найбільших ораторів світу. Але в дитинстві Черчилль страждав від заїкання і притому сильно шепелявив. На щастя, батьки знайшли хорошого логопеда, і він виправив дефекти мови майбутнього полководця.

• Черчилль ненавидів школу! Він пішов у школу в Сент-Джеймс у Аскоті, де був гіршим учнем у класі і регулярно був битий викладачами за це. Черчилль відмовився витрачати час на речі, які його не цікавили. Батько тривожився за хлопчика і одного разу, побачивши його захоплення іграшковими солдатиками, запропонував піти у військову академію Сандхерст. Черчилль склав вступний іспит тільки з третьої спроби.

• Черчилль був плідним художником, який написав близько 600 робіт упродовж усього свого життя.

• У 1899 році під час англо-бурської війни Черчилль був кореспондентом у Південній Африці, де потрапив у полон і біг з табору для військовополонених. Нагорода за його голову була 25 фунтів.

• Черчилль був талановитим письменником, романістом й істориком, він написав ряд робіт з історії Англії і Європи. Його літературні заслуги були офіційно визнані, коли Уїнстон Черчилль отримав Нобелівську премію з літератури 1953 року. До речі, він єдиний британський прем’єр-міністр, який удостоївся такої нагороди.

• Черчилль був названий “Людиною року” в журналі Time двічі, у 1940 і 1949 роках.

• Черчилль служив при шести монархах: королеві Вікторії, королю Едуарду VII, королю Георгу V, королю Едуарду VIII, королю Георгу VI і королеві Єлизаветі II.