Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №587 від 24.01.2013p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Реформа

В очікуванні смерті

В очікуванні смерті

Реформа медичної галузі, що розпочалася наприкінці минулого року - це вікно у краще майбутнє чи крах вітчизняної медицини? Саме такі запитання найчастіше ставлять собі звичайні жителі України. Так вже повелося в нашій державі, що все нове сприймається з насторогою, але цього разу, схоже, побоювання цілком реальні. Адже поспілкувавшись із пересічними громадянами можна з легкістю зробити висновки - мало кого хвилює розділення швидкої допомоги на екстрену та невідкладну, коли набравши “102” тобі відповідають: “Швидка не приїде, бо немає пального”. Як вам така реформа?

Йдеться про створення диспетчерської служби з окремим проектом “Своєчасна допомога”. На неї з Державного бюджету у 2013 році планують виділити 300 млн. гривень, якщо порівнювати - на поліклініки, амбулаторії та швидку допомогу в 2012 році було витрачено 692 млн. гривень.

Зазначені терміни прибуття медиків на виклик - 10 хвилин у місті і 20 хвилин - у сільській місцевості.

Між іншим, для того, аби розділити швидкі допомоги з однієї на дві, у державі кошти знайшлися, а от щоб забезпечити пальним - НІ.

Або до прикладу, зовсім інша ситуація. Ви викликаєте швидку і тільки вона приїжджає, одразу шкодуєте про це. Чому? Відповідь досить проста: лікар приїхав напідпитку, медикаментів у нього ніяких немає, а хоч щоб забрали до лікарні - заплати.

У наш час опинитися в лікарні - це теж саме, що взяти кредит у банку, тільки в одній структурі ти платиш відсотки, а в іншій - благодійні внески.

Отож, ми вирішили поцікавитися у жителів нашої області наскільки вони довіряють вітчизняній медицині, зокрема, послугам швидкої допомоги?

Алла, 22 роки:

“Навіть не знаю. На щастя, користуватися ніколи не доводилося. Проте, за відгуками знаю багато негативного. Наприклад, самі машини часто ламаються, їздять повільно, особливо у районах, а запас ліків донедавна був сміхотворним. Що зараз, після так званих надходжень, не знаю”.

Юрій, 21 рік:

“За своє життя доводилося двічі викликати швидку. Вперше це було декілька років тому в м.Костопіль. Прогулюючись з другом, я побачив молодика, який лежав під лавкою, головою в калюжі, не рухався. Недовго думаючи, одразу зателефонували на “102”. Диспетчер була не зовсім привітною та казала, що хай полежить, проспиться і зранку піде додому. Після декількох хвилин розмови вона все ж погодилася вислати швидку на місце події. Медпрацівники, які прибули на місце, виявилися також не надто привітними, відчувався деякий негатив у спілкуванні, але вони таки надали допомогу потерпілому.

Другий випадок стався нещодавно, близько місяця тому в Рівному. Викликав швидку і чекав на неї близько 20 хвилин. Коли медики все ж приїхали, я опинився у міській лікарні. Оскільки прописаний я не в Рівному, то в медичному закладі мені сказали, що наступного разу потрібно звертатися за місцем прописки. Ще однією проблемою є те, що не завжди в каретах швидкої допомоги є потрібні ліки. Відповідно, не завжди можете отримати якісну допомогу, а опинившись в іншому місті, на неї можна майже не розраховувати.

Подейкують, що за виклик швидкої допомоги потрібно платити, я, наприклад, як викликав швидку, з таким не зіштовхнувся. У двох випадках обійшовся словом “дякую”.

Марія, 73 роки:

“Я живу далеко від району, приблизно годину маршруткою добиратися. Дорога до нашого населеного пункту, м’яко кажучи, не найкраща. Тому, викликаючи швидку допомогу, ми особливо не сподіваємося на швидкий приїзд. Якщо справа невідкладна, то швидше шукаємо приватний транспорт для доїзду, адже чекаючи на швидку допомогу, інколи, можна і не дочекатися. Тим більше, що такі випадки у нас вже були. А часом доводиться навіть чути від диспетчера, що швидка не приїде, бо немає пального, тож виживаємо, як можемо”.

Микола, 60 років:

“Мені доводиться викликати швидку часто, адже маю проблеми із тиском. Про те, що лікарі справляються зі своєю роботою на 100%, однозначно сказати не можу. Бо часом приїдуть швидко і по-людськи до тебе ставляться, а часом зовсім навпаки. Тому велику роль відіграє не лише наскільки технічно обладнані швидкі, а й людський фактор”.

Анна, 27 років:

“Я викликала швидку допомогу тільки раз. Загалом, з роботою вони впоралися досить добре та швидко приїхали. Окрім цього, бути уважними, госпіталізували. Багато розпитували і уточнювали. Тож результатом я задоволена”.

А от що з цього приводу думають спеціалісти охорони здоров’я.

- Те, що реорганізація швидкої допомоги необхідна - це факт, але цей процес потрібно було організовувати поступово. Можливо, населення суттєвих змін одразу не відчує, адже процес розподілу швидкої допомоги на екстрену і невідкладну займе чимало часу. На теренах області ми досить оперативно пройшли шлях створення нового підрозділу. З першого січня 2013 року функціонує єдина система з надання екстреної швидкої допомоги. Але на сьогоднішній день маємо тільки примірні положення про відділення невідкладних станів при багатопрофільних лікарнях. Та ми не чикатимемо доки вони з’являться, а вже працюватимемо над покращенням надання медичних послуг населенню, - зазначає заступник начальника управління охорони здоров’я Рівненської області Ігор ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ.

Звісно, є віддані лікарі, фахівці своєї справи та просто професіонали, якими захоплюєшся, та їх настільки мало, що щоразу потрапляючи до лікарні, ти боїшся, аби твоя хвороба не перетворилася на справжній букет захворювань.

24.01.2013Юлія ГОЛИК



Рівне-Ракурс №10 від 24.01.2013p. 
На головну сторінку