До РАЦСу через ліфт

І примудрився Серьога закохатися. І не просто закохатися, а закохався до запаморочення. Причому в персону, яка ніяк не підходить його розгільдяйському характеру. Він - абсолютно звичайний, не дуже примітний хлопець 29 років, середній менеджер у фірмі, зі стандартним набором недоліків і достоїнств. Вона (Ольга) - ефектна висока струнка брюнетка, ніби зійшла з обкладинки журналу (це раз), керівник відділу з маркетингу в солідній фірмі, що займає цілий поверх нашої офісної будівлі (це два), з дивовижно м’яким характером і добрими очима (це три).

Дивлячись на Серьогіні муки, всі розуміли, що в бідолахи шансів нуль.

Серьога резонно боявся швидкої та однозначної відмови, і тому намагався підходити плавно. Типу ненароком заговорити про що-небудь у черзі в офісному буфеті, ховаючи пітніючі від хвилювання долоні, і судомно намагаючись ввернути в бесіду комплімент. Ольга цілком дружелюбно підтримувала ці рідкісні Серьогіні бенефіси, але всім було видно, що це всього лише чергова дружелюбність. І Серьогу, як особистість (і тим більше як чоловіка) вона взагалі не помічала. Але Серьога продовжував марити Ольгою і сподіватися на якесь диво.

І ось диво сталося. І безпосереднім свідком цього дива був ваш покірний слуга. Рано-вранці, поспішаючи на роботу, в холі нашої офісної будівлі перетинаємося героєм-коханцем Серьогою.

Здоровкаємося, ржемо над якимось анекдотом, заходимо в ліфт. Серьога збирався вже було натиснути на кнопку нашого 4 поверху, але в один момент його обличчя оніміло, злегка змінилося в кольорі і заблищали очі. У напрямку до ліфту на високих підборах частими дрібними кроками поспішала Ольга. Вона явно мала намір встигнути на наш ліфт. Серьога зрозумів - це шанс. Він вирішив не дати дверям ліфта закритися і елегантно ставить ногу в проріз, де у стулках дверей на рівні коліна розташовані світлові отвори-датчики, які звичайно ж помічають рух ноги і дають сигнал дверям не зачинятися. Все інше відбулося, як в уповільненій зйомці. Ольга, яка поспішала до ліфта, теж розуміла, що двері ось-ось зачиняться, і також знала про наявність світлових датчиків, тому, як і Серьога, поспішила поставити у стулки ліфта свою ніжку. О, Господи. Таке я бачив тільки у фільмах. Невисоким прямим проникаючим, прямо гострим каблуком, Ольга завдає удару Серьозі нижче коліна. Не буду брехати про те, що я чув хрускіт кісток. Але Серьогін голос і рентгенівський знімок говорили про те, що хруст повинен був бути присутнім, і не малий.

Серьога два місяці перебував у стаціонарі. І я думаю, він був би готовий лежати у лікарні хоч рік. Бо Ольга нарешті його помітила, за це він заплатив би будь-яку ціну. Спочатку Ольга зробила в лікарню черговий візит ввічливості. Потім ще декілька разів зайшла провідати Серьогу. Потім зустрічала при виписці. У них зав’язалися дружні і дуже навіть романтичні стосунки. Закохався Серьога навесні, до лікарні потрапив у червні, виписався в серпні. А от сьогодні він заявився на роботу з чотирма пляшками “Джеймсон” дванадцятирічної витримки і оголосив, що вони з Ольгою одружуються, весілля в лютому. Ось сиджу я зараз п’яний і радісний за Серьогу. Адже все-таки справжня буває любов і справжнє диво.