Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №595 від 21.03.2013p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Цікаві люди з Тетяною Хвиль

ЛЮБОВ ОРЛОВУ ВВАЖАЛИ ПРИМОЮ РАДЯНСЬКОГО ЕКРАНУ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ВОНА НІКОЛИ НЕ СТРАЖДАЛА ВIД ЗОРЯНОЇ ХВОРОБИ

ЛЮБОВ ОРЛОВУ ВВАЖАЛИ ПРИМОЮ РАДЯНСЬКОГО ЕКРАНУ, АЛЕ ПРИ ЦЬОМУ ВОНА НІКОЛИ НЕ СТРАЖДАЛА ВIД ЗОРЯНОЇ ХВОРОБИ

Aкторську славу Любові Орловій пророкував сам Федір Шаляпін, коли Любі виповнилося всього 7 років. Ця прекрасна актриса мала чарівну зовнішність, чудові вокальні дані, драматичний талант і прекрасно володіла хореографічною технікою, пише news.ru.

Стрічки, де знімалася Любов Орлова, стали класикою радянського кіно, його золотим фондом: “Веселі хлоп’ята”, “Цирк”, “Світлий шлях”, “Весна”, “Волга-Волга”, “Зустріч на Ельбі”. Небагато знімалася за своє життя Любов Орлова, але кожна з її ролей ставала довершеним витвором мистецтва.

Одна з найвродливіших актрис свого покоління, вона стала легендою ще за життя. Любов Орлову знали і любили не тільки в колишньому СРСР, але і за рубежем. Вона і її чоловік, знаменитий режисер Григорій Олександров, товаришували з Чарлі Чапліним, Мері Пікфорд та іншими зірками.

Мабуть, найвідомішим спектаклем, у якому вона грала багато років разом з Ростиславом Пляттом, був “Милий брехун” Кілті, де Орлова виступала в ролі знаменитої актриси Патрік Кемпбелл. Старожили театру розповідають: щоразу, коли Орлова виходила в цій ролі, зал вітав її оплесками стоячи.

Як пише газета “Версія”, на шляху до визнання Орлова працювала тапером, хористкою, виступала в кордебалеті, паралельно брала приватні уроки акторської майстерності. Справжнім подарунком долі став фільм “Веселі хлоп’ята”, який приніс їй всенародну любов і особисте щастя. Для режисера фільму Григорія Александрова вона стала дружиною та музою.

Любов Орлова знялася в 17-ти фільмах і по праву вважалася примою радянського екрану. Але при цьому вона ніколи не страждала вiд зіркової хвороби. З усіма була доброю й тактовною. Орлова полюбляла повторювати: “Мені ніколи не буде більш як 39”. Тому на зйомках просила гарненько її маскувати, щоб на екрані завжди залишатися молодою й гарною.

Любов Орлова народилася в сім’ї дворянина, офіцера Петра Орлова. Це була та династія, до якої належав знаменитий Григорій Орлов, чиїми стараннями на престол зійшла Катерина II. Мати Люби Євгенія Сухотіна була ріднею Льву Толстому. Любу та її сестру Нонну, як у кожнiй пристойній сім’ї, змалку вчили французької, грати на роялі й танцювати. Найкращими подругами Любаші були дочки Шаляпіна.

У підлітковому віці Люба вже вчилася в консерваторії по класу рояля й одночасно навчалася хореографії в театральному училищі.

Свою сценічну кар’єру Любов Орлова, випускниця Московської консерваторії та хореографічного відділення Московського театрального технікуму, розпочала 1926 року в Музичному театрі імені В.І. Немировича-Данченка, а 1955 року все її життя було пов’язане з Театром імені Моссовєта.

Першого чоловіка Орлової, високопоставленого чиновника Наркомзему Андрія Берзіна, за якого вона вийшла у 19 років, заарештували як ворога народу. Він був старшим за свою юну дружину на 10 років, але серйозна Люба, яка рано подорослішала, i Андрій були хорошою парою. Андрій забрав усю сім’ю дружини у свою величезну квартиру біля Покровських Воріт.

Люба знову зайнялася театром і музикою. Одного разу, повертаючись з репетиції, вона побачила, як Андрія кудись везуть. Він був блідий і ніс у руках валізку. Любочка перелякано завмерла… Більше вони не бачилися. Андрія заарештували у справі Чаянова. Якось, коли Орлова була вже знаменитою, на одному з офіційних заходів Сталін сказав їй: “Виконаю будь-яке ваше бажання. Просіть”. Вона попросила повідомити про долю Андрія Берзіна. Сталін промовчав.

Через деякий час її запросили на Луб’янку й сказали: “Громадянин Берзін перебуває у засланні в Казахстані. Якщо хочете, ми можемо возз’єднати вас”. “Дякую”, - сказала Орлова й поспішила піти. Коли, вже після війни, Берзіна випустили iз в’язниці, він прийшов у сім’ю колишньої дружини, щоб побачитися з рідними йому людьми. Він не питав про Любу й не намагався з нею зустрітися. Їх розділяли й минулі роки, і її гучна слава. А незабаром Андрій Берзін помер.

Любочка завжди користувалася успіхом у сильної статі. Михайло, син знаменитого Немировича-Данченка, наполегливо домагався її уваги. Вона могла б відповісти на його почуття, і її театральна кар’єра вмить злетіла б до небес. У той час вона працювала в його батька в Московському музичному театрі...

Сильне почуття охопило Любочку, коли вона познайомилася з німецьким підданим Францем. На дворі був 1933 рік, і її стосунки з представником Німеччини обіцяли їй кар’єру цілковито іншого роду. Франц хотів забрати кохану до Німеччини, був упевнений, що вона стане справжньою зіркою.

1934 рік приніс Любі дебют у кіно - роль Грушеньки у стрічці “Петербурзька ніч” Григорія Рошаля за “Братами Карамазовими” Достоєвського, й одразу за цим - роль Еллен Гетвуд у німому фільмі Бориса Юрцева “Любов Олени”. Але, звісно, справжня слава прийшла після спільної роботи з Григорієм Александровим.

Їхня перша зустріч на Мосфільмі була швидкою й запам’яталася лише Любочці: Александров був уже відомим режисером і не звернув уваги на невдало вдягнену для проб дівчину. А Орлова згадувала через 20 років: “Я побачила блакитноокого, золотоволосого бога - й усе було кінчено”.

Існує декілька версій, як саме відбулося знайомство Орлової з Александровим. Зі спогадів близьких, одного разу, перед концертом, Люба зайшла до своєї подруги, балетмейстера Галини, в єдиній на той момент концертній сукні. Подружки так забалакалися, що не помітили, як на шикарному подолі сукні окотилася кішка Галі. Звичайно, крики, сльози… Тільки мати Галини залишалася незворушною. “На тебе чекає щось незвичайне!” - Сказала вона розгубленій Любі. Вона пішла на концерт, і саме там Александров побачив Любов Орлову й одразу оцінив талант привабливої брюнетки. Вони почали зустрічатися. Франц остаточно перестав існувати для Люби.

Тим часом Александров почав змінювати зовнішній вигляд своєї обраниці. В один iз днів Орлови були приголомшені: Григорій привів до них додому перукаря, й за дві години їхня чарівна Любочка постала перед ними із золотими локонами… Так почався новий, золотий, період у житті Любові Орлової.

Цікаво, що роль Аннушки, яка прославила Орлову, спочатку була абсолютно незначною. Александров день за днем змінював роль, додаючи образу, який створюватиме його Любов, нових барв. Звісно, такі зміни не радували Леоніда Утьосова, головного героя стрічки. Навряд чи знайдеться у світі актор, який буде задоволений, що його відтісняють з першого плану, особливо, якщо це робиться на користь подруги режисера.

Люба із захопленням працювала над образом, була готова на будь-які експерименти. За сценарієм, головний герой мав сісти на бика й відшмагати його. Утьосов не став ризикувати, тоді Орлова сама забралася на величезного бика, й той просто скинув її. Люба місяць пролежала в лікарні - ушкодила хребет. І все-таки фільм мав приголомшливий успіх: на прем’єрі побувало 20 тис. глядачів.

Троїстий союз талановитих людей - режисера Александрова, композитора Дунаєвського та поета Лебедєва-Кумача - в народі охрестили орловськими рисаками. Наступний фільм, “Цирк”, знятий на основі мюзиклу “Під куполом цирку”, іншої талановитої трійці - Катаєва, Ільфа й Петрова - змусив сміятися й плакати всю країну.

Незважаючи на те, що багато образів, створених Любов’ю Орловою, були певною радянською іконою - життєрадісні, вольові білявки-патріотки, - сама актриса вважалася єдиною справжньою кінодiвою голівудських масштабів. Любов Орлова була першою радянською акторкою, яка вдалася до послуг пластичних хірургів.

Вона дуже багато працювала, виступала з концертами в перервах між зйомками, й іноді, закінчуючи п’ятий або шостий концерт за день, падала, непритомніючи від втоми. Такий нервовий спосіб життя не міг не позначитися на здоров’ї. Вона хворіла на рідкісну хворобу, коли яскраве світло або жовто-оранжевий колір могли викликати запаморочення й блювоту. Орлова намагалася не піддаватися нападам і навіть возила з собою чорні завіси, які прикріплювала до готельних, найчастіше жовто-оранжевих.

Слава актриси породила навіть таке істеричне явище, як “синдром Орлової”: радянські жінки були готові на все, аби бути схожою на Любов Орлову. Великим, ширококостим жінкам робочо-селянської крові страшенно хотілося мати таку ж талію, як у мініатюрної аристократки Орлової - 43 сантиметри.

Померла актриса вночі 23 січня 1975 року. “Григорію, що ж ви не приїжджаєте до мене? - Пролунав слабкий голос у слухавці (Орлова лежала в лікарні). - Приїжджайте, я чекаю”. Александров похапцем вдягся, й за 40 хвилин він був біля її ліжка. “Як ви довго…” - Зітхнула Орлова. Це були її останні слова, й вона як і раніше була на “ви” з чоловіком свого життя.

Одним з найбільш аристократичних прикладів жіночої помсти можна назвати історію відомої радянської актриси Любові Орлової. Як відомо, вона була дружиною знаменитого кінорежисера Александрова. Жили вони в любові та злагоді, що не заважало Александрову мати романи на стороні. Орлова ставилася до цього по-філософськи.

Але одного разу вона дізналася, що її чоловік запросив коханку (теж актрису) до себе на день народження. І та необачно погодилася. А даремно. Терпінню Орлової прийшов кінець і вона вирішила помститися.

У ті часи всі привілейовані працівники культури користувалися послугами спеціальних комбінатів побутового обслуговування. Тому Орловій не коштувало великого клопоту піти до спільного з суперницею кравця і, як би ненароком, дізнатися, який наряд кравець шиє для коханки її чоловіка. Цього було достатньо.

Настав день народження. До Александрова приходить та сама актриса і в тій самій сукні. А, треба сказати, в будинку Орлових-Александрових недавно - буквально до дня народження - змінили всю оббивку на всіх кріслах, диванах і навіть стільцях. Нескладно здогадатися, що всі меблі оббили тією самою тканиною, з якої пошила собі плаття невезуча суперниця! А з залишків оббивки Любов Орлова сама пошила килимок для витирання ніг. Александров відзначив винахідливість своєї дружини і припинив всіляке спілкування з коханкою. Помста Орлової вдалася на славу.

21.03.2013



Рівне-Ракурс №10 від 21.03.2013p. 
На головну сторінку