Не хочеш? Купиш все одно!

Презентація. Сьогодні цим словом нікого не здивуєш. А чи замислюється хтось, що відбувається з людьми на таких зібраннях? Навряд. Адже йдемо ми, як правило, за запрошенням знайомих нам людей, з власної волі. Йдемо з чітким переконанням, що саме нам не “втулять” непотрібний товар, не “навішають лапші на вуха”. Тоді чому, провівши на збіговиську годину-другу, розуміємо, що треба “вступати і купувати”?!

Подушечка

за півтори тисячі

Поділюся своїми враженнями від однієї такої презентації.

Я потрапила туди за запрошенням, яке мені вручив на вулиці молодий чоловік приємної зовнішності. Одягнена була непогано, отже, він, мабуть, і вирішив, що гроші в мене є. Я б, можливо, й не пішла, але хотіла отримати обіцяний подарунок. Презентація проходила в гарному кафе у центрі міста, на кожному столику - шампанське і цукерки. Ведуча - приємна молода дівчина - досить емоційно розповідала про унікальні властивості товару. Все було чудово, бентежила тільки “божевільна” ціна. Але не надто, адже Вам пропонують придбати товар “в кредит” (гроші можна вносити протягом року). Наприклад, ковдру за півтори тисячі гривень! До кожного з гостей підсідає один із консультантів і намагається довести, що вам просто необхідно купити певний товар, здійснюючи психологічний тиск: “Дивіться, всі купують!” Я відповідаю, що у мене з собою тільки сорок гривень. “Нічого!” - не здається “продавець” і показує договір, за яким я маю сплачувати протягом року по триста гривень за подушку з натуральної вовни. Я протестую, але на це ніхто не звертає уваги - консультант продовжує заповнювати папери. Моїй дитині вже підсунули каталог: “Яку ти хочеш: з котиком чи з собачкою?” А я вже відчуваю, що нічого не купити буде незручно, адже я їла їхні цукерки, пила шампанське… Підписавши договір, віддаю всі свої сорок гривень. Стомившись від тригодинного “вправляння мізків”, морально “згвалтована”, несу з собою подарунок - подушечку для стільця. Лише за тиждень приходжу до тями і вирішую не викуповувати подушку, але сорок гривень уже не повернути.

Хочеш бути успішним? То будь!

Одна моя знайома цілих півроку умовляла мене відвідати презентацію фірми, скажімо, “Олвей”. Вирішила піти, щоб вона, нарешті, відчепилася. Я була налаштована досить скептично, але й цього разу “не витримала” впливу досвідчених маніпуляторів. Сама того не бажаючи, купила зубну пасту за сорок гривень. Від вступу до лав цієї “чудової” фірми мене врятувала тільки відсутність необхідного “стартового капіталу” - 240 гривень. А ви не вступили б? Уявіть, перед аудиторією стоїть жінка, яка дуже-дуже грамотно розповідає, як ви, за допомогою цієї фірми, якщо дуже постараєтеся, станете мільйонером, об’їздите весь світ та ще й збережете здоров’я, бо ж будете користуватися унікальною продукцією. При цьому відверто “зомбує” вас, голосно повторюючи час від часу: “Хочеш бути успішним? Будь ним!”

Заради справедливості треба зазначити, що та паста виявилася дійсно дуже хорошою, але… не кращою, наприклад, від “Блендамеду”, яким я зазвичай користуюся, і який є значно дешевшим.

Що стосується шпильки, яка зненацька стала іржавою, то компетентні люди мені пояснили, що її заздалегідь обробили мідним купоросом, який реагує на тепло долоні саме таким чином.