Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №740 від 11.01.2016p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Ракурс подій

2015 рік очима Володимира Хомка

2015 рік очима Володимира Хомка

Завершення року є тим періодом, коли підводяться підсумки. Саме тому ми звернулися до міського голови Рівного Володимира Хомка з проханням розповісти, яким нинішній рік видався для нього особисто і для обласного центру, а також дати прогноз на рік прийдешній.

І так, Володимир Хомко:

Про місцеві вибори

- Це вже третя міська рада, з якою я працюю як міський голова. Хочу сказати, що якісний склад нинішньої ради не гірший за минулі. Звісно завжди серед депутатів є кілька людей, скажу дипломатично, не дуже інтелектуально розвинених, також є декілька популістів, яким тільки треба привертати до себе увагу загалу, при чому привід особливого значення немає. В нинішній раді такі обранці є, але не можу сказати, що їх більше ніж минулої та позаминулої каденції. В той же час більшість депутатського корпусу є відповідальними громадянами, які вже з першої сесії почали нормальну плідну роботу.

Про новий виборчий закон

- Думаю його автори самі заплуталися у всіх цих положеннях. Закон про місцеві вибори дуже складний та неефективний. Наведу простий приклад – в місті Рівне було дванадцять округів по виборам до обласної ради. Що ми маємо в результаті – шість представників від міста потрапили в обласну раду. Тобто половина мешканців Рівного не мають свого представника в облраді. Це демократично? Звісно ж ні. Я думаю, що за цим законом держава навряд чи буде більше проводити вибори. Чому він був прийнятий саме в цій редакції? Думаю партійним босам треба було максимально збільшити власний вплив на “своїх” депутатів в місцевих радах. При цьому їх не обходить те, що всі місцеві ради є органами самоврядування і вирішують чисто господарські питання. Взагалі ж я прихильник виборів в місцеві ради суто за мажоритарною системою, бо тоді містяни голосують не за абстрактний “партійний бренд”, а за конкретних людей, яких вони хочуть бачити в раді.

Про нового секретаря рівненської міської ради

- Олексія Муляренка я знаю не перший день. Ще під час другого туру ми домовились про те, що я буду пропонувати його кандидатуру на посаду секретаря ради. Тобто ніяких несподіванок тут немає. На мою думку на цій посаді Олексій виглядає органічно.

Про вибори міського голови Рівного

- Кампанія була складна, дорога і дуже брудна. Для будь-якого діючого міського голови вибори є екзаменом, тому що інші претенденти можуть спокійно обіцяти все – всім, критикуючи діючого міського голову, а він в свою чергу мусить звітувати про зроблене, і якщо мер дійсно добре попрацював його переобирають. Я знаю, що не ідеальний. Знаю, що допускав помилки. Але якщо мене переобрали втретє напевне я таки щось зробив для міста.

Про минулий рік для Рівного

- Я дуже задоволений 2015 роком. Ніколи за усю мою роботу міським головою, в нас не було такого гарного фінансування. Вдалось зробити не мало. Заасфальтовано дві сотні дворів, відремонтовані дороги, завершено капітальний ремонт чотирнадцятої школи, двох дитячих садочків, міського концертного залу ось - ось відкриється новий ЦНАП (центра надання адміністративних послуг). Це дуже добре, що в нас був такий вдалий фінансовий рік.

Про ситуацію в державі

- Нажаль, поки що не бачу приводу для оптимізму. За десятки років роботи на керівних посадах я бачив різні уряди. Хтось працював краще, хтось гірше, однак такого рівня некомпетентності як сьогодні не було ніколи. Нинішній уряд не є поганим “за визначенням”. На мою думку, міністри та прем’єр хочуть працювати ефективно. Однак хотіти і могти це не одне й теж саме. Наведу лише один приклад – міністр охорони здоров’я вчасно не закупив вакцину. Років двадцять назад його би просто звільнили через професійну непридатність. Сьогодні такий урядовець продовжує працювати. Тобто безвідповідальність стала нормою.

Про відношення між центральною владою

та містами

- Відношення нагадує мені гру в наперстки. Як би ти не хотів виграти, а вгадати кульку під наперстком неможливо, такі вже правила цієї гри. Наведу три простих приклади. На баланс міст пропонують передати ПТУ та коледжі (колишні технікуми). В мене відразу два питання до уряду. Ми порахували, що їх отримання вимагає з міського бюджету 140 мільйонів на рік. Де ми візьмемо такі гроші? Питання друге – навіщо обласному центру Аграрний коледж? Міському господарству вже точно не потрібні агрономи. Така сама ситуація із залізничною лікарнею. Якщо ми фінансуємо її з нашого бюджету, то хто буде платити за лікування працівників залізниці, які не мешкають в Рівному, але десятиріччями користуються послугами цієї лікарні, бо є працівниками залізничного транспорту? Інша ідея Кабінету Міністрів - перекинути на місцеві бюджети компенсації проїзду в громадському транспорті пільгових категорій населення. Дійсно, ці компенсації навіть комунальному транспорту виплачуються нерегулярно і не в повному обсязі і навести лад в цьому питання давно вже треба, однак, де нам взяти гроші на компенсації перевізникам, якщо тільки тролейбусному управлінню потрібно виділити на компенсацію 20 мільйонів. А скільки треба буде заплатити приватним перевізникам навіть рахувати страшно. З яких джерел міста мають отримати всі ці кошти? Відповіді наразі від наших центральних органів влади немає.

Про децентралізацію

- Розмови про це ідуть. І в цьому році перевиконання бюджету яке ми мали, і є наслідком першого кроку у цьому напрямку. Але проект бюджету на 2016 рвк мені здається кроком назад. І все ж я оптиміст що до цього. Скажу чому. По-перше, Гройсман який все ж таки мислить як мер, бо пройшов цю школу. І по друге, МВФ таки змусить провести ці реформи, а інакше не дасть грошей. А без цих грошей Україна вже не виживе. Може це дещо цинічно, але як то кажуть, що маємо то маємо.

Про міський бюджет

- Деякі міста вже прийняли бюджет. Насправді прийняття міського кошторису до ухвалення парламентом державного бюджету є профанацією. Ми не знаємо на якій податковій базі буде бюджет, і тому потрібно дочекатися рішення Верховної Ради, а вже потім приймати міський бюджет. Яким він буде залежить, на жаль, не від нас, а від уряду та парламенту.

Про особисте

- В нинішньому році я побачив як деякі люди, яких я рахував як мінімум не ворогами, повели себе як Павлики Морозови. Це розчарувало, бо зрада завжди є бридкою. Однак друзі залишися зі мною, і це не може не тішити. Ще в нинішньому році почала ходити і говорити моя онучка, і вже добре вимовляє слово “дідусь”. А в наступному році мій онук іде до школи. Це найбільші радості в житті

Про плани

- Свої плани на найближчі роки я виклав у програмі, яку не збираюсь міняти. А ще, як і всі, сподіваюсь на мир та стабільність в Україні

11.01.2016Записав Володимир Конєв



Рівне-Ракурс №10 від 11.01.2016p. 
На головну сторінку