Ірина Одерако – лауреат літературної премії Уласа Самчука

Одразу після вручення нагороди ми поспілкувалися з переможницею конкурсу.

- Чи сподівалися Ви на перемогу в конкурсі?

І. О.: На перемогу в конкурсі, звісно, сподівалася, адже навіщо ж тоді брати участь у ньому? Але і без сумнівів не обійшлося, бо така вже людська натура.

- Чи орієнтувалися Ви на творчість цього письменника при написанні свого роману?

І. О.: “Волинь” та “Марію” Уласа Самчука прочитала ще у школі. Однак, пишучи свій роман, орінтувалася на максимальну правдоподібність своїх героїв та на ємкість власного слова.

- Чи відвідували Ви раніше Літературний музей Уласа Самчука в Рівному?

І. О.: Так, я бувала в цьому музеї. Тут можна зануритися в життя Уласа Самчука: переглянути цікаві фотографії, книжки та інші речі, які дають змогу доторкнутися до історії творення нашої літератури.

- Як сприйняли Ваш роман у Грабові?

І. О.: Мою книгу в Грабівську бібліотеку передавав батько. Мають читати.

- У романі “Від світанку до вічності” дія відбувається на теренах переважно Рівненського району. Чи презентувала уже цей твір районна бібліотека?

І.О.: Ні, районна бібліотека ще не презентувала. Поки що презентація книги відбулася тільки в Рівненській обласній бібліотеці для молоді.

- Над чим працюєте зараз?

І. О.: Зараз у мене багато ідей. Оскільки ж пишу під настрій, то виношую задум над новим романом.

“Від світанку до вічності” - це роман соціально-побутовий. У ньому письменниця змальовує життя трьох поколінь людей, їхній побут і їхні життєві долі. При читанні книги відчуття таке, наче паралельно проживаєш ще одне життя. Твір захоплює, міцно тримає в полоні – тобто вартий того, щоб його читали.