Знаю, де живу!

Прийшла старенька бабуся Феня у квіткову крамницю, ходить, уважно придивляється до дівчаток-продавчинь.

Одна з них запитує у відвідувачки:

- Що ви шукаєте?

- Онучку свою, - відповіла старенька.

- А як її звати?

- Оля, моя онучка.

- Та у нас аж чотири Олі! А яке в неї прізвище?

- Забула, - каже бабуся.

- А де живе ваша Оля?

- Як це, де живе?! Зі мною, звісно!

- А ви де живете?

- Де живу, де живу… Знаю, де живу! Сяду у трамвай і поїду…

Ми сильно сміялися, коли Оля нам розповідала про цю пригоду.

А це було в моєму рідному селі Ульяновці, що на Кіровоградщині. Приїхали родичі зі Львова до сестри в село своєю машиною. Назв вулиць тоді не було. Як же розшукати сестру? Аж ось їде хлопчик на велосипеді. Вони в нього і цікавляться:

- Хлопчику, скажи, будь добрий, де живуть Бакаї?

- А де ж вони? Там, де й жили - біля Кардашки! - відказав і помчався далі, тільки курява здійнялася услід.

Ми довго сміялися з такого «точного» пояснення.