Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №271 від 22.12.2006p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Психологічний практикум

"Людина без обличчя" - малюнок дитини, хворої на аутизм

Хвороба, яка вражає хлопчиків

Аутизм - це мовчазне страждання

Андрійко народився абсолютно нормальною дитиною. У два роки вже вимовляв окремі слова і навіть речення, любив гратися з ровесниками у дворі, був лагідним та добрим хлопчиком. Але поступово дитина почала змінюватися на очах: з’явилися різкі, нервові рухи, погіршився сон, зник апетит. Батьки пов’язували прикру поведінку маленького сина з серією профілактичних щеплень, які робилися за віковою картою. Хлопчик, вередуючи, бився головою об стіни та підлогу, не сприймав зауважень та умовлянь. А згодом і зовсім замкнувся в собі й ні на що не реагував. За півроку Андрійкові поставили діагноз “аутизм”. А тут ще й батько покинув сім’ю. І дитя стало геть некерованим. Тягар виховання та догляду повністю ліг на мамині плечі. І родичі, і знайомі переконували жінку здати хлопчика у спеціальний дитсадок. Проте мама, що вирішила боротися за сина сама, звернулася до дитячого психіатра.

Назва хвороби походить від латинського слова “аutos” - сам, (аутизм - занурення в себе). За статистикою, аутизм трапляється не так уже й рідко: 10-15 випадків на 10 000 осіб. Причому ця хвороба чомусь більше обирає хлопчиків, аніж дівчаток.

Аутична дитина може бути високоінтелектуальною, навіть геніальною (фільми “Людина дощу”, “Картковий будиночок”) або розумово відсталою, може бути обдарованою у якійсь сфері (музика, математика), проте не володіти простими побутовими навичками.

Хвороба вражає не лише психологічні функції (мовлення, мислення, інтелект), а й позначається на сприйнятті дитиною світу в цілому. Основна проблема аутизму полягає в нерозумінні людиною подій, які відбуваються навколо. Чому така біда стається, кореспондент газети поцікавилася у лікаря-психоневролога вищої категорії, дитячого психіатра Рівненського обласного центру психічного здоров’я населення Василя ГАЛЯБАРА.

- В останні роки аутизму приділяють чимало уваги. Адже щороку у світі зростає кількість людей, яким ставлять діагноз “аутизм”. Багато відомих психіатрів доводять, що найчастіше аутизм обумовлений спадковістю. Проте успадковується не сам аутизм, а передумови для його розвитку. Ми ж передаємо дітям свій генотип, але ніяк не аутизм. Виникне аутизм чи ні - залежить від зовнішніх факторів, які, знову ж таки, є не причиною, а умовою для початку розвитку хвороби.

Нерідко появі ознак аутизму у 2-2,5 року, коли починає формуватися мозок, сприяють перенесені пологові травми, припологова асфіксія плоду, інші порушення при виношуванні дитини та різні негативні фактори, які впливають на маля уже після пологів. Раніше ж мозок маляти просто не дозрівав до відповідного реагування. Мозок у цілому працює, органічного ураження центральної нервової системи наче й нема, але помітні симптоматичні прояви дисфункції мозку... Дитя не набирає досвіду, а навпаки, втрачає і той, що був. Наприклад, діти-аутисти неадекватно реагують на звичайні речі, на які раніше й уваги не звертали: мама одягає кофтинку іншого кольору, бабуся дає їсти не супчик, а кашу… Дитина протестує і чинить певні дії, які ми називаємо ритуальною поведінкою, щоб захистити себе. Ще такі діти уникають прямого погляду, дивляться краєм ока, не відгукуються на своє ім’я. У них можуть розвинутися страхи на що завгодно.

- Кажуть, що у нещеплених дітей аутизму не буває. Так, в Англії та Фінляндії батьки протестують проти введення дітям комбінованої вакцини проти кору, краснухи, свинки (MMR), яка повторно робиться у п’ять років...

- Є й такі думки, але вони теж науково поки що не доведені і до кінця не досліджені

- Андрійкова мама розповідала, що хлопчик часто ставав мало не садистом: виривав волосся у неї на голові, бив її до чорних синців на тілі, бо іноді мав неймовірну силу, яка невідомо звідки бралася... Як же ви допомагаєте таким дітям? І чи багато їх у нашій області?

- Агресія рано чи пізно проходить, але для цього батькам треба докласти величезних зусиль, а найперше такій дитині потрібні любов і терпіння. Щоб вибрати правильне лікування, ми користуємося старим випробуваним способом - спостерігаємо за пацієнтом, будуємо гру з ним. У всьому світі найбільшої уваги при встановленні діагнозу вимагають саме хворі на аутизм, бо аутист ніколи не попросить жодної допомоги. Ми маємо спеціально розроблене опитування для раннього діагностування цієї хвороби, коли ставляться питання батькам про їхніх дітей. Таким чином дитину можна обстежувати у віці 18 місяців.

Крім того, нерідко лікуванню підлягають і рідні, які доглядають аутистів. Батьки-чоловіки часто не витримують важкого стресу, і кидають сім’ю. Людина взагалі часто звинувачує себе у хворобі власної дитини, і тому сама живе на межі психічного зриву.

Поєднання методів психотерапії із медикаментами, які поліпшують кровообіг мозку, якщо не виліковує, то значно полегшує страждання хворих. Загалом хворих на аутизм дітей на Рівненщині близько 15. Їм надається соціальна допомога.

- А чому більшість аутистів - хлопці?

- Невідомо чому, однак природа взагалі експериментує саме на чоловічій статі. Жінок же, видно, оберігає для продовження роду людського.

22.12.2006Ольга ЯРОШ



Рівне-Ракурс №10 від 22.12.2006p. 
На головну сторінку