Вітчим-ґвалтівник

Ми жили на одному кутку, тож, як у селі, знали все один про одного. Переїхала до нашого міста молода жінка з донькою і влаштувалася працювати санітаркою в лікарню. Роботяща. Город великий мала (будинок був на околиці міста), домашню птицю. А от чоловіка у неї не було.

Порадили молодому чоловікові Миколі, від якого втекла дружина, засватати Ольгу. На тому й порішили. Прийшов із товаришем якось ввечері до Ольги свататися, та так того вечора і залишився. Подобалася сусідам ця дружна сім’я.

Вони втрьох працювали на городі, виконували всю домашню роботу. Жили, як у народі говорять: не було ні голодно, ні холодно, ні сумно. Ось тільки одна біда: Миколі дуже хотілося власну дитину, та щось не заладилось у них.

А донька Люба підросла, вже в шостий клас ходила. Дівчина виглядала набагато старшою за свій вік. Повна, вже і бюстгальтер не один номер змінила, та й розмови були в неї якісь дорослі. Мій майбутній кум Анатолій жив із нею майже по-сусідськи. Він був на два роки старший від Люби, але був і зростом нижчий, і щуплий дуже. Проте вони вечорами зустрічалися: сиділи на лавці біля будинку Люби. Це бачили всі сусіди. Одні засуджували Любу, що ще зовсім мала, а вже туди ж, в кохання.

Помітила мати, що Люба почала різко поправлятися. Повела її в лікарню і, о Боже, в доньки виявили вагітність. Мати в міліцію. Викликали Анатолія, бо на нього вказала Люба. Слідчий почав допит. А Анатолій клявся-божився, що він її лише один раз в щічку поцілував. Що не робили його батьки, але хлопця закрили в камері до з’ясування обставин справи.

Пройшло декілька днів. Анатолія відпустили. Але, коли він прийшов на заняття, то йому повідомили, що його виключили зі школи. Не довго думаючи, хлопець пішов до річки і каменем кинувся вниз. Добре, що це побачив рибалка і врятував його. Але хлопець рвався назад, у річку. Чоловік почав вмовляти його, розговорив юнака, і той розповів про свою біду. А чоловік виявився колишнім міліціонером. На ранок він із хлопцем пішов до слідчого, розповів про трагедію, яка трапилася напередодні, й вирішив допомогти слідчому знайти справжнього батька дитини. І знайшов.

Таких історій в нашому місті ще не було. А колишній міліціонер приїхав у гості до сестри з великого міста, де таких випадків було чимало. Як він зумів розговорити вітчима, ніхто не знає. А от зумів вибити з нього покази, що саме той тайкома, коли дружина була на зміні, вже більше року вступав в інтимні зв’язки з пасербицею. Ще й заставив, щоб вона на виду в усіх людей зустрічалася з Анатолієм.

Суду не було. Мати розрахувалася з роботи і за три дні потайки, нікому нічого не говорячи, виїхала в невідомому напрямку. Будинок продала. Микола пішов жити до матері, але невдовзі теж виїхав. Одна з сусідок років через десять бачила Любу з донькою в Кіровограді. Поговорила з нею, але подробиці її життя не випитувала.

Говорили люди, що Люба кохала вітчима, то й попросила матір не садити його до в’язниці. Але ж вона могла занапастити життя Анатолію, коли б не той приїжджий міліціонер! Чоловік до цих пір, хоча йому вже за шістдесят, не може оговтатися від тієї історії.