Любов зла

Востаннє відверто подруги побалакали, коли Олена вітала Лесю з 40-річчям. Завдяки мобільному зв’язку жінки принагідно спілкувалися щонайменше по півгодини. Тоді Леся розповіла, що познайомилася з набагато молодшим чоловіком. Мовляв, різниці у віці не відчуває, а розуміють вони одне одного з півслова. «Кожному своє, подружечко, – казала Леся. – Ти скоро внуків бавитимеш, а я от із Миросиком молодість пригадаю!».

Хвалилася, що її коханий і їсти готує, і розсаду вирощує, і консервує на зиму. Мовляв, про таке можна лише мріяти. Миросик не раз пропонував Лесі узаконити стосунки, але жінка розуміла: коли чоловік буде в розквіті сил, вона перетвориться на бабцю. Тому й відмовлялася від такої пропозиції.

Роздуми перервав телефонний дзвінок. На екрані висвітлилося «Леся». 

– Привіт, Оленко. Нема кому й пожалітися, ти ж мені найближча тепер людина, то дзвоню тобі, – плачучи, говорила Леся.

Схлипуючи, жінка розповіла, що її співмешканець так вбрався у пір’я, що почувався господарем Лесиної квартири. Приводив ночувати якихось сумнівних хлопів, нахабно користувався Лесиною кредиткою, безсоромно брав продукти і випивку в борг у найближчій крамничці. 

– Скільки я просила, щоб влаштувався хоч на якусь роботу, та все марно. Сидить цілими днями вдома, лише спустошує холодильник і грає у «танчики» на комп’ютері, – жалілася жінка. – Віднадив від мене всіх близьких родичів. Раніше племінники зупинялися, коли приїжджали на сесію. Чи хто в обласній лікарні лежав, то заходив на вихідні. А тепер я не маю права голосу у своїй хаті. За словами Лесі, її коханий міг зникнути на кілька днів, а потім приходив, наче й не було нічого. Їй переказували, що Миросик підгулює з молодшими жіночками. Купує їм розкішні букети, дарує різні дрібнички. Та Леся не наважувалася про це запитати, оскільки боялася почути відверту відповідь. А коли все ж поцікавилася, куди зникає її благовірний, то мало не зомліла.

– Ти коли востаннє дивилася в дзеркало? – репетував Миросик.

– То глянь, на кого ти схожа! Навіть найдорожча косметика не може замаскувати твої зморшки! Ти навіть дитину не можеш народити, хіба ти жінка? Ти – робот, який працює за визначеною програмою!

Миросика ніби прорвало. Куди й зник завше вихований чоловік, який по сто разів на день цілував Лесю в щічку. В пориві емоцій він жбурнув ключі від квартири на підлогу й голосно грюкнув дверима. 

– Як я тепер житиму? – схлипувала Леся. – Він запросто може влаштувати своє життя, бо молодий і красивий. А кому потрібна я? Скажи, подружечко, як його повернути? Все пробачу, аби лишень повернувся...