Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №300 від 12.07.2007p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477

#Юні трудоголіки

Ще діти, а вже працюють

На відміну від студентів, які ще мучаться над здачею сесії, школярі вже більше місяця - на відпочинку. Одні засмагають на морі, інші - в оздоровчих таборах, а хтось - працює. Адже не одне покоління учнів вважало, що час літніх канікул - найкраща пора для підзаробітку. Все частіше на вулицях Рівного можна побачити зайнятих роботою підлітків. Цікаво, а як кожен із юних трудоголіків шукає роботу? [земельный]

Виявляється, не так багато пропозицій зустрінеш на ринку праці у літній період. Найбільш поширеними вакансіями є робота кур’єра, розклеювання афіш та роздача листівок. Крім того, знайти роботодавця не так уже й важко. Тому не дивно, що молоді дівчата й хлопці привітно посміхаються перехожим, даючи рекламну листівку. - Про легальне влаштування не варто й думати, та й кому воно потрібно, - стверджує 15-річна Оксана. - Я вже другий рік цим займаюся і впевнена, що отримаю чесно зароблені гроші.

Юна семикласниця Оля каже, що хоче купити новий одяг на власні кошти: “За місяць я планую отримати 350 гривень”. Але для цього школярці потрібно продати двісті газет за тиждень. Про робочий час Ольга говорить з посмішкою: “Буває, вдається за годину розпродати пресу, а інколи ходиш півдня, щоб отримати потрібну суму. Влаштовуючись на роботу, мене ніхто не змушував працювати понад норму. Це моя ініціатива. Адже, чим більший попит, тим більше грошей я матиму”. Потім із виручкою від проданого товару Оля відправляється до керівництва - там гроші віддає і обумовлює час, коли розпочне торгувати завтра.

А от робочий графік Віктора суттєво відрізняється від режиму дня його ровесниці. До усміхненого хлопця з ластовинням на обличчі неможливо не підійти. “Вам порічок чи смородини? Купляйте, пані, недорого”, - жваво говорить до мене школяр. На запитання, чи мама або батько поруч, учень впевнено говорить: “Ви думаєте, я сам не можу приїхати в місто? Хай мама порається біля хати і вирощує овочі, а я тут один впораюся”.

Розпитую у хлопця знов і дивуюся дитячій мудрості: зароблені гроші вони з мамою ділять на двох, проте власною часткою він обов’язково поділиться із меншими братом і сестрою. “Коли надворі страшенна спека і хочеться купити води, доводиться відмовити собі у цьому. Краще малим чогось солодкого куплю - вони мене так чекають!” Вітя ділиться, що часу на відпочинок абсолютно немає. Після торгівлі на базарі він допомагає мамі, а от ввечері, разом із друзями відправляється гуляти, щоб забути про втому і хоч на мить відчути себе дитиною.

12.07.2007Леся КУРУЦ



Рівне-Ракурс №10 від 12.07.2007p. 
На головну сторінку