Ідеологічні женихи – інкогніто

У газеті “Комуніст” нещодавно був надрукований мій матеріал “Наречена нарозхват!”, з яким я минулого року взяла участь в організованому тижневиком “Рівне-Ракурс” конкурсі “А от я знаю історію!” (“РР”, 28 вересня 2006 р.). Одразу ж після її публікації в “медіа-рупорі” КПУ мені почали приходити листи від нових “женихів”. Отаких собі дивних самотніх чоловіків - інкогніто.

Перший лист прийшов із Криму від Петра. Написано “суржиком”: “Здравствуй, незнакомая милая Люсечка! Пишет тобі Петро з Криму. Прочитал в “Комуністі” “Наречена нарозхват!” Очень понравилось. Моя мама за комуністів і я за комуністів. Приезджай - будешь маме хорошей невесткой, а мне - любимой женой. Целую и жду”.

Ось так! Звучить дуже зворушливо! Уявіть, шановні, мама за комуністів, інкогніто - наречений за комуністів і я, третя, за комуністів! Було б не життя, а комуністичний рай. Ідилія!

Другий лист прилетів ластівкою в мій дім від Володі з Білої Церкви, що на Київщині. Цитую: “Доброго дня, дорога Людочка! Прочитав у “Комуністі” Вашу історію “Наречена нарозхват!” Дуже сподобалося, сміявся цілий тиждень. Мені 55 років, підполковник МВС у відставці, розлучений. Маю двох дорослих синів і внучку Дашу, найменший син Костя повісився. Мені потрібна дружина. Житлом і матеріально забезпечений. Кидай своє село і приїжджай до мене. Будемо жити як голубів пара, бо я також за комуністів”.

Неперевершенно!!! Щиро вдячна незнайомому Володі, що готовий взяти мене, бідну вдовичку, під своє крило.

Третій лист я одержала з Донецька від Сергія: “Здравствуй, несравненная и остроумная Людмилочка! Прочел в “Коммунисте” твою публикацию “Наречена нарозхват!” Насмеялся от души, давал читать соседям, а сейчас храню эту газету вместе с документами. Я не женат, мне 28 лет, живу с мамой, жильем и материально обеспечены. Мама не против, чтобы я женился на тебе. Мы за коммунистов. Приезджай навсегда - будем ждать. Напиши, когда приедешь. Будем встречать.”

Здоровенними буквами написана адреса і в конверті 20 гривень. Оба-на!!! Оцьому-то жениху я вже в матері гожуся. Але, як бачите, це не найголовніше.

Навіщо я написала цю правдиву історію з листами? А тому, щоб довести, що чимало українців навіть у солідному віці є наївними і недалекоглядними людьми. Адже жоден із моїх претендентів на руку і серце не запитав у листі про мій вік, про сімейний стан, здорова я чи слаба, працьовита чи лінива, де працюю, а чи безробітна. Женихів абсолютно не цікавлять ані мої параметри (можливо я крива, сліпа, а чи горбата), ані матеріальний статок, жоден із них не попросив хоча б вислати фотокартку. Приїжджай - і все. Отака безглузда купівля кота в мішку. Головне - аби за комуністів! А там - і трава не рости. От що то значить для певної категорії людей комуністична ідеологія. Усе!!! Навіть кохання втрачає свою силу.

І насамкінець виникає резонне запитання: “Там що, у східній Україні немає самотніх жінок, які за комуністів?” Сумніваюсь. Цілком вірогідно, що всім моїм новим женихам так сподобалася правдива історія “Наречена нарозхват!”, що всі вони гаряче жадають її авторку мати за дружину. Тоді я воістину червона наречена нарозхват всеукраїнського масштабу! Ніколи я не мріяла дожити до такого широкого визнання. Як тут не заспівати:

Ой, гоп, стара, не журись -

Туди-сюди повернись!