Юлія Тимошенко: “Мрії іноді розходяться з реальністю...”

Юлія Тимошенко, як втілення жіночої долі та материнства, прекрасно розуміє, на що доводиться йти українським жінкам заради майбутнього своїх рідних. Саме тому документальний проект, який вона представила минулої середи у Києві, просякнутий розумінням проблем закордонних українців та гостротою щодо бездіяльності теперішньої влади у питаннях гідного працевлаштування спеціалістів, іноді з кількома вищими освітами.

Документальний фільм під назвою “Мати-мачуха” - це дослідження всієї професійної команди на чолі з Юлією Тимошенко. Взявши за основу відому новелу Василя Стефаника “Камінний хрест”, автори дізнавалися, що ж змінилося за більш як сто років від часів виїзду перших емігрантів. Саме тому місцем дослідження вони обрали Неаполь, що колись став своєрідним центром української еміграції до Італії. Нині там перебувають близько 200 тисяч наших співвітчизників.

Дивитися фільм без сліз просто неможливо. Варто лише глянути на стомлені очі його жінок-героїнь. Ними стали батьки та діти жінок-заробітчан, які лишилися на Україні, і самі українки, з якими вдалося зустрітися лідерці БЮТу в Неаполі. За словами пані Тимошенко, найбільшою помилкою є думка, яку висловив колишній президент: “за кордон їдуть тільки повії”. За кордон їдуть справжні трудівники як Західної, так і Східної України. Це змучені життям на чужині та величезною відстанню від рідних українки, які приїздять сюди доглядати за старими та дітьми, займатися хатньою домашньою роботою. Тут вони об’єднуються: у них ніколи й на думці не було розділятися на “западенців” та “східняків”.

Ще більше щемить серце, коли жінки розповідають, що Італія дбає про них краще, ніж рідна Батьківщина. Україна стала для них мачухою... А Італія, в свою чергу, вже не може обійтися без українських заробітчан.

Цікавим моментом проекту став показ міста Неаполя з іншого, так би мовити, нетуристичного боку. Вузенькі, захаращені вулички, де живуть низи італійського суспільства, навряд чи покажуть приїжджим туристам... І вся фасадна краса Неаполя стирається перед лицем справжнього вигляду міста.

Значну роль у дослідженні відіграла пані Наталя, голова Союзу українок Італії, який сама ж заснувала. Завдяки їй Юлія Тимошенко дізналася про конкретні проблеми та труднощі українських заробітчан на теренах іноземних держав, побувала у недільній школі для українських дітей. Як висловилась пані Наталя, зараз головне, щоб “українська держава підтримала своїх громадян”. Українські заробітчани прагнуть не таких вже й нездійсненних речей: визнання освітніх дипломів, водійських прав, соціальне та пенсійне забезпечення для громадян, які, поневіряючись все життя, повертаються додому і не мають ніяких соціальних гарантій. Проблемним питанням є тепер повернення тіл громадян, які загинули на території чужої держави. І не дивлячись на цілу купу негараздів, українські заробітчани сьогодні - найкращі інвестори в українську економіку, адже щомісяця вливають в неї мільярдні суми... Тому Юлія Тимошенко вважає за обов’язок створити умови для повернення українців на рідну землю, щоб “Україна стала для них матір’ю”.

Апогеєм показу фільму став приїзд - повернення до України пані Наталі із сім’єю, задля чого Юлія Тимошенко зробила все можливе. І як бальзамом на душу ллються сльози радості рідних, які зустрілися через стільки років розлуки!