Дивний звичай зберігся, або “Перше квітня - брехня всесвітня!”

Окремі дослідники вважають, що жартівливий “день обману” в Європу перекочував зі Сходу. Принаймні, аналогічні звичаї спочатку існували у Японії, Китаї, Індії. Стародавні індійці, наприклад, напередодні весняного рівнодення відзначали народження богині Сіти. На її честь влаштовували сценічні вистави з безліччю обманних трюків.

Дехто пов’язує обряд із релігійними канонами. Начебто серед буддистів ходила облудна розмова після воскресіння Христа. Навчали говорити, що “Христос Воскрес”, а відповідали: “Перше квітня”, що означало “неправда”. Водночас побутує твердження, ніби звичаї обманювати мають витоки ще у дохристиянських вірувань. Правда, “перше квітня” набрало на нашому континенті нових ознак, доповнилося місцевими колоритами та звичаями.

А тепер дещо конкретне про “обличчя” незнаного свята. Подейкують, що започаткували його у Франції, де люди веселі, життєрадісні, винахідливі. А тут і нагода трапилася. У 1564 році король Карл ХІ видав наказ: “перенести початок нового року з першого квітня на перше січня”. Не всі французи підтримали нововведення - на знак протесту продовжували надсилати друзям подарунки. Звичай дістав назву “квітнева риба”, позаяк сонце в цей час знаходиться в сузір’ї Риб. Над тими, хто був проти змін, кепкували. Дотепер у країні є традиція чіпляти до чийогось одягу маленьку паперову рибку.

У Англії також відзначають цей день. Того, хто “попався” на першоквітневий жарт, зустрічають сміхом та криками. Часом обмани були витонченими - гостям на сніданок подавали висмоктані порожні яйця.

У Німеччині цей день вважають… нещасливим. Мовляв, народився Юда, котрий продав Сина Божого. Але навіть найбільші педанти намагаються в цей день жартувати. Загальноприйнято, що “дурня не гріх ганяти, за три моря послати”. За чим тільки не відправляють “новачків” на інший кінець міста: комариним жиром, страусовим послідом, ослячим язиком…

У Фінляндії старші, як правило, “розігрують” дітей, посилаючи на іншу вулицю до знайомих родичів по якісь неіснуючі, ніби вкрай необхідні, інструменти. Приміром, скляні обценьки. А там, у свою чергу, “пригадують”, що віддали їх односельцям з іншої вулиці…

В Австралії “день сміху” починається зі… сміху. Вранці по радіо передають запис крику птаха кукумара, що нагадує нестримний людський регіт.

Тепер - про українців. За свідченням відомого етнографа-дослідника Василя Скуратівського, в земляків першоквітневий звичай насамперед прижився в місті. Проте останнім часом помітна тенденція до популяризації “дня сміху” на селі. Таки добре, коли люди сміються. Скажімо, дівчата вважають, що коли їм вдається цього дня підманути якомога більше довірливих, то наречені їх не ошукають.

Та головне: ніхто не ображається, коли “попадеться” на каверзу, врешті-решт, все переходить у жартівливу площину. І якщо вам хлопчина скаже, що у вас капелюх чи кепку “відмітила” пташка, або на обличчі після гоління залишився крем - зробіть вигляд, ніби повірили у маленький обман. Жартівнику буде приємно, а ви згадаєте, що колись самі так чинили, бо “Перше квітня - брехня всесвітня!”