Хто мені заплатить за палець?!

Якщо взяти до уваги загальну кількість загиблих людей, то рівень смертей на виробництві - незначний. Наприклад, якщо за три місяці поточного року через нещасні випадки невиробничого характеру в Рівненській області померло 178 людей, то на виробництві загинуло лише троє. Але ця тема була б не настільки значущою, якби за своє здоров’я і життя працівник відповідав індивідуально.

Кажуть, що рівень травматизму залежить не від розміру підприємства, а від того, яке на ньому виробництво та напрям економічної роботи. Чим простіше, тим безпечніше. Однак відомим є той факт, що на Миколаївському глиноземному заводі ось уже кілька років поспіль немає жодного випадку навіть легкого травматизму. Там робота поставлена настільки жорстко, що за порушення можуть звільнити з роботи.

Та чи всім потрібно розраховувати на гарантований захист свого життя, поставивши підпис під словами “прийнятий на роботу”?!

- Раніше всі відшкодування за нещасний випадок покладалися на роботодавця, - розповідає начальник територіального управління Держгірпромнагляду України по Рівненській області Микола НОС (на фото). - Тобто, він забезпечував сім’ю потерпілого працівника, сплачував за лікування тощо. Разом із тим, на початку 90-х років минулого століття на виробництві, незважаючи на рівень безробіття та простій, у Рівненській області щороку гинуло від 30 до 40 чоловік. Зараз ця цифра коливається в середньому від 15 до 20 осіб.

Зі створенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків роботодавець за кожного працівника почав вносити страхову суму, а всі подальші виплати по відшкодуванню лягли на плечі Фонду. І хоча рівень безпеки на різних підприємствах не однаковий, внески вони сплачують ідентичні. Відповідно, той, хто вкладає гроші в охорону праці, ще й дотує того, хто не хоче цим займатися.

Це єдиний в Європі приклад, коли роботодавець не несе жодної відповідальності за охорону праці й травматизм на виробництві. В європейських же країнах, навіть у Росії, прийнята солідарна відповідальність, для того, щоб власник був зацікавлений охороняти життя своїх працівників. При штрафах від 85 до 156 гривень, які є на Україні, економічної зацікавленості роботодавців вкладати кошти в охорону праці немає. Виходить, що законодавство свідомо створило для власника реальні тепличні умови та безкарність.

А між тим, у деяких країнах Європи існують ще й так звані податки на травми. Тобто, коли на підприємстві виникає травмування, до бюджету чи до Фонду йдуть відповідні відрахування.

- Ви очолюєте управління з 16 липня 1997 року. Які найбільш разючі випадки виробничого травматизму запам’яталися?

- По-перше, масове отруєння тепличниць в агрокомплексі “Зоря” в 1998 році. Це був досить резонансний випадок, коли більше 20 потерпілих, що отруїлися спорами грибка, який розвівся в тепличному ґрунті і з яким працювали, автобусом доставляли до лікарні.

Другий випадок пов’язаний із вибухом кисневого балона у 1999 році в управлінні будівництва Рівненської атомної станції. Травмованих було п’ятеро, троє - смертельно. Виявилося, що порушення були допущені з боку кисневої станції, яка наповнювала балон.

- Коли вже нещастя сталося, чим ви можете допомогти?

- Ми розслідуємо важкі, смертельні та групові випадки, пов’язані з виробничим травматизмом. Легкими ж, із тимчасовою втратою працездатності, займається саме підприємство. На все про все маємо 10 робочих днів, у виняткових випадках розслідування можна подовжити з дозволу начальника теруправління.

При цьому мова йде про травми, які отримали лише офіційно влаштовані працівники, тобто, ті, з ким була укладена трудова угода.

Інколи до теруправління надходять скарги від людей, які травмувалися, перебуваючи з підприємством у неформальних відносинах. У деяких таких випадках навіть вдалося допомогти, встановивши факт виконання робіт. Адже, відповідно до законодавства, фактичний допуск людини до роботи є ознакою перебування її у трудових відносинах.

Однак варто зауважити, що ті люди, які нелегально працювали на підприємстві, і травмувалися або загинули в процесі роботи, втрачають право на компенсацію з Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

- А якщо встановлено, що працівник сам собі зашкодив?

- Якщо травма сталася з вини постраждалого, але це зазвичай буває досить рідко, то сума компенсації може бути зменшена до 50 відсотків. Те саме відбувається, якщо працівник травмувався у стані алкогольного сп’яніння, і це стало причиною отримання пошкоджень.

- Що ж робити, аби запобігти таким прикрощам?

- Спосіб контролю один - проведення перевірок, а, отже, профілактика травматизму. Ми вказуємо на недоліки, які можуть призвести до нещасного випадку. А виконувати їх чи ні, справа власника. Однак працівник має реально розуміти, що уважніше, ніж він сам, до його життя ніхто ставитися не буде.

А щодо Віктора, ви й самі, напевно, зрозуміли, що він залишився не лише без пальця, але й без грошей.