Що було і що буде?

Період, коли є досить часу, аби перевести подих, озирнутися, вивчити усі помилки, щоб більше їх не повторювати.

Доброю традицією згадувати найцікавіші миті вже завершеного ігрового року у період міжсезоння стало і для “Рівне-Ракурс”.

“Балканська” зрада

і фінал чотирьох

Сезон 2008-2009 у баскетбольній Суперлізі розпочався з несподіванки. Кількість команд у чемпіонаті скоротилася до неприємно малої - усього вісім претендентів на золоті нагороди. Причина тому - створення альтернативної, невизнаної у Європі, УБЛ.

Проте кожен клуб - учасник згаданої вісімки - ставив на сезон певні завдання і під них підбирав певних гравців. Так, БК-93 “Пульсар” вперше за останні декілька років поповнив свої лави одразу кількома кваліфікованими і вже відомими баскетболістами. Серед них: білорус Улянко, росіянин Бєлов, Неруш та серб Д’япа. Долі цих гравців у нашій команді склалися по-різному. Павло Улянко у першому ж своєму сезоні у помаранчевій майці став справжнім лідером команди. Бєлов та Неруш так і не змогли пробитися до основного складу і згодом покинули команду. Що ж до Д’япи… Далібор став першим легіонером із віддаленого зарубіжжя, який грав у складі БК-93 “Пульсар”. І грав досить вдало. Неможливо забути те, як серб у грі першого кола із “Сумихімпромом” подарував рівнянам перемогу на останніх секундах матчу - 100:98.

Але від любові до ненависті - один крок. У погоні чи то за грошима, чи то за популярністю Д’япа зі скандалом покинув “Пульсар” і перебрався до БК “Одеса”. Що було далі?

Далібор не став своїм ні у “Одесі”, ні у “Будівельнику”, так і не розкривши свого ігрового потенціалу.

БК-93 “Пульсар” (уже із Віктором Герасимчуком) провів цілком успішний сезон, упродовж якого були перемоги і над МБК “Миколаїв”, і над “Хіміком” і навіть над БК “Київ”. До того ж, команда потрапила до фіналу чотирьох розіграшу Кубку України. Звісно, частково посприяла цьому саме мала кількість учасників турніру, але применшувати заслуги наших баскетболістів також не варто.

Чекатимемо перемог і у сезоні наступному.

Просто роман, чи любов на все життя?

Для МФК “Рівне” сезон 2007-2008 завершився завоюванням срібних нагород першої ліги чемпіонату України з футзалу і потраплянням до вищої ліги.

Проте у вищій лізі справи вже після першого ж матчу пішли якось не так. Домашня поразка від “Контингента” - 1:3, мабуть, здорово надломила моральний дух команди. Адже рівняни почали програвати гру за грою, скотившись на самісіньке дно турнірної таблиці.

Щоправда, ближче до екватора турніру з’явилися і перемоги. Рівняни впевнено виграли три виїзні поєдинки у “Кардинала”, “Будівела” та “СумДУ”. Здавалося, от він, шлях до успіху. Але і цього разу “машині” Юрія Баховського чогось забракло до продуктивної роботи, якогось найдрібнішого гвинтика.

МФК “Рівне” боровся із будь-яким суперником, але завжди ця боротьба завершувалася нічим.

Зрештою, наприкінці чемпіонату у табелі про ранги рівнян обігнав навіть “Кардинал” (який двічі програв МФК “Рівне” і увесь сезон міцно сидів на останньому щабелі таблиці).

Федерація футзалу України залишила за нашою командою право і наступного сезону виступати у вищій лізі. Та от сам клуб цим правом користатися не поспішає. Причина: МФК “Рівне” - команда із найменшим бюджетом у лізі.

Тож сезон 2008-2009 був для рівнян швидкоплинним романом із вищою лігою, чи любов’ю на все життя? Хотілося б вірити в останнє.