23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
|
|
|
| Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
 
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс" 
|
¤ Прорвемося, подруго!Добре, що Надина начальниця виростила трьох дітей із невеликою різницею у віці. На власному досвіді знає, як нелегко, коли хворіє малюк — дозволяє працівницям два-три дні посидіти вдома. ¤ Допилися?..
Нарешті минула ця довга страшна ніч. Ярослава насилу підвелася. І навіщо вона випила стільки звечора? Але ж із нею не завжди так. Іноді з’являлося прозріння — вона наводила лад у хаті, сама чепурилась і сідала біля вікна, вдивляючись у далину: чекала дітей. Та, не дочекавшись, знову перехиляла чарку й витирала гіркі сльози. ¤ «Не плач, Маріє…»
У лікарняній палаті їх було тільки двоє: Марійка і її добрий та чуйний чоловік Арсен. Жінка лежала у комі, не приходила до тями. ¤ Золота клітка
Дуже добре жилося Оленці. Закінчила інститут, працювала в банку. Мешкала у Львові у просторій квартирі. Тепер там поселився її рідний брат із сім’єю, бо батьки після виходу на пенсію переїхали до села. ¤ Біль самотньої матері
Вона ніколи не сподівалася, що може на старість залишитися одинокою і переживати біль самотності. Її життя складалося якось легко і просто, безтурботно і сонячно. Вона була успішною ученицею, згодом студенткою. У неї були чудові батьки, яких вона дуже любила. Під їхньою опікою їй було затишно. Жили вони скромно. Вона ніколи не переймалася тим, що у неї не було такого одягу, як в однокласниць, достатку в оселі, гарного будинку. Їй було тепло від батьківської любові, турботи, розуміння, ласки. Це були найдорожчі люди у її житті. ¤ «Тітонька, мабуть, помилилася…»
Сутінки припали до вікна своїм прямокутним обличчям. Оксану знову огорнула туга, знову запекла в серці образа — образа на саму себе. Мучить її совість із дня на день. Можливо, тому, що наближається старість. А вона думала, що ніколи з нею не зустрінеться. Що молодість цвістиме вічно, а той цвіт розсипатиметься на всіх, на кого вона кине оком… А сім’я – це так, для годиться. ¤ Гіркий полин коханняОльгу розбудив сонячний промінчик. Легенько ковзнув по щоці, погладив каштанове, ліниво розкинуте на подушці волосся, трішки затримавшись, ніби хотів передати їй своє тепло, потім пустотливо перестрибнув далі – на голубу, мов небо, стіну. ¤ Чиє щастя більше…
Я давно не бачила Віри. Років п’ять, а, може, й більше. Знала, що у свій попередній приїзд гостювала вдома Віра недовго. Побула на весіллі у доньки й одразу майнула назад, за кордон, до Італії. ¤ “Тату, ще не вечір…”
– У нас новенька учениця, – сказала класна керівничка п’ятикласникам. – Ангеліна. – Її сім’я переїхала в наше місто. Покажіть Ангеліні на перерві школу, аби не заблукала, – пожартувала Неоніла Петрівна. ¤ Босими ногами по снігу
Він наснився їй і цієї ночі. Коротко стрижене темне волосся у білих краплинах снігової пороші, ледь помітна усмішка, причаєна у кутиках милих губ, яка чомусь ніяк не гармоніювала з його поглядом – палючим, настороженим, колючим…
|
| Лист редакторові | Експорт | RSS | Передплата газети
| Відгуки | Разсилка | Реклама на сайті| Реклама
© 2001-2018 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(0362) 62-31-31, (098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(0362) 62-31-31, (098)0565477 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: | |||||||||||||||||||||||||||||||
Партнери