ПАРТІЙНЕ БУДІВНИЦТВО

Перед президентськими виборами 1999 року в тодішнього президента Леоніда Кучми спитали, чому він на другий термін не балотується від однієї з політичних партій. Відповідь Кучми була приблизно такою: тому що у нас немає сильних авторитетних партій. Пройшло більше десяти років і сьогодні ми обираємо депутатів усіх рівнів (крім сільських) з членів партій. Здавалося б ось вони - омріяні сильні партії з міцними первинними осередками. Насправді реально сильних партій у державі дуже мало. Зі ста двадцяти з гаком міських організацій політичних партій обласного центру більш-менш “живих” лише трохи більше десятка. Причин цьому безліч, але головна та, що в нашому суспільстві, яке за два десятки років незалежності ще не усвідомило того, громадський обов’язок активного українця - учать у політичному житті. Партії, у свою чергу, мають прислухатися до думки своїх прихильників та враховувати точку зору своїх членів. У країнах Західної Європи партії поділяються на парламентські (дві - чотири) та решту. Останні можуть бути найекзотичнішими, але вони не можуть навіть і близько наблизитися до крісел у парламентах та органах місцевого самоврядування.

Інша справа великі партії - вони всі без винятку мають постійний апарат у всіх більш-менш значних населених пунктах, первинні осередки, де усі сплачують членські внески. За ці гроші й існують партії. Оскільки на проведення передвиборчих кампаній цих коштів не вистачає, збираються пожертви з великого бізнесу, через що час від часу виникають скандали. Однак партії існують за внески своїх рядових членів. Спробуємо назвати, які партії в Україні існують у міжвиборчий час за внески рядових партійців... Може прості західно-європейці марнотратники і їм просто не шкода грошей з власного гаманця для утримання партійних функціонерів? Навряд гроші рахувати вони вміють. Вони розуміють: для того, аби не задавати питання після кожних виборів “як могли потрапити до влади ці люди”, громадянам потрібно самим брати участь у політиці і впливати на висунення кандидатів, а це вимагає певних фінансових жертв. Зрозуміло, що і у сталих демократіях не все розвивається просто. Але партія, навіть дуже популярна, яка вирішить нехтувати думками та прагненнями своїх членів дуже швидко вилітає з політичного олімпу і має всі шанси зникнути, бо жоден великих спонсор не зможе замінити тисячі простих людей, які регулярно платять внески, обговорюють та агітують за свою партію. Добре, аби це зрозуміли б і наші великі політики. Можливо тоді і депутати парламенту більше б писали і приймали закони, а не влаштовували бійки у сесійній залі, а у місцеві ради за партійними квотами проходили б набагато більше лікарів, вчителів, інженерів та інших представників інтелігенції.

	№460 від 04.08.2010p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477