Кому загрожує варикоз

- Варикозна хвороба нижніх кінцівок - це поліетіологічне захворювання, що характеризується прогресуючими незворотними змінами усіх складових компонентів венозної системи кінцівки, і як наслідок порушенням обмінних процесів у шкірі, підшкірно-жировій клітковині, м’язах, нервових структурах, що клінічно проявляється у вигляді розширення підшкірних вен нижніх кінцівок, порушення трофіки та деструкції м’яких тканин, - пояснює Юрій ТАРАСЮК - хірург судинний Рівненської обласної клінічної лікарні (на фото). - Справді, варикозне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок є досить розповсюдженим захворюванням. При профілактичних оглядах різного контингенту населення зазвичай виявляється від 10 до 20% осіб, котрі страждають на це захворювання, причому в жінок воно трапляється удвічі-тричі частіше, аніж у чоловіків.

Найбільш часто варикозне розширення підшкірних вен нижніх кінцівок виявляється у віці 20-50 років, тобто в найбільш активний період життя людини.

- Які ж причини виникнення хвороби і фактори ризику? Багато хто звинувачує спадковість.

- Виникнення варикозної хвороби нижніх кінцівок та характер її подальшого розвитку визначаються безліччю чинників, серед яких основними є: характер роботи, спосіб життя та харчування, конституція, маса тіла, спадковість, вік.

На мою думку, спосіб життя та характер роботи впливає на розвиток та перебіг варикозної хвороби чи не найсуттєвіше. Низька рухова активність знижує ефективність роботи м’язово-венозної помпи гомілки - найважливішого механізму, що забезпечує повернення крові до серця. Ось чому в людей, робота яких пов’язана з тривалими статичними навантаженнями (стоянням чи сидінням), особливо часто виникають захворювання вен.

До обмеження рухової активності призводить також і зайва вага. Ожиріння - доведений фактор ризику розвитку варикозної хвороби нижніх кінцівок. Збільшення індексу маси тіла до 27 кг/м2 і вище призводить до зростання частоти розвитку даного захворювання на 33%.

Велика кількість хворих на варикозну хворобу в індустріально розвинених країнах якоюсь мірою обумовлена і особливостями харчування. Досить високий ступінь переробки харчових продуктів, зниження у раціоні сирих овочів та фруктів призвів до постійного дефіциту рослинних волокон (клітковини), необхідних для ремоделювання венозної стінки та до хронічних закрепів, що є причиною перманентного підвищення внутрішньочеревного тиску.

На перебіг варикозної хвороби несприятливий вплив має також тісна нижня білизна, що стискає венозні магістралі на рівні пахових складок, а також різноманітні корсети, які підвищують внутрішньочеревний тиск.

Спадковість та її роль у розвитку варикозної хвороби не знаходять однозначного підтвердження. Одним з основних контраргументів наявності генетичної схильності слугує різна частота виникнення варикозної хвороби в етнічних африканців та їх одноплемінників, що емігрували у США та країни 3ахідної Європи. А саме, порівняно з осілими одноплемінниками, частота варикозної хвороби у яких не перевищує 0,5 %, в емігрантів відзначається приріст захворюваності до 10-20%. Відтак очевидним є висновок про превалювання в патогенезі варикозної хвороби факторів навколишнього середовища та особливостей способу життя і харчування.

- Вагітність також позначається на жіночих ногах. Це її неминучий результат, мовляв, така жіноча доля?

- Вагітність традиційно вважається одним з основних факторів ризику розвитку варикозної хвороби, що пояснює більш часте (у 3-4 рази) ураження жінок. Пояснюється це так: основними провокуючими моментами під час вагітності є збільшення об’єму циркулюючої крові (ОЦК) та стискання вагітною маткою заочеревинних вен. Водночас результати епідеміологічних досліджень свідчать про те, що лише друга та наступні за нею вагітності призводять до достовірного збільшення частоти варикозної хвороби на 20-30 %. При цьому перші ознаки захворювання з’являються вже в першому триместрі вагітності, коли значного приросту ОЦК чи збільшення вагітної матки ще не відбувається.

Дисгормональні стани також є не останнім чинником. Принаймні їх роль в останні роки прогресивно зростає, що обумовлено широким використанням засобів гормональної контрацепції та популяризацією замісної гормонотерапії у преклімактеричному періоді та при лікуванні остеопорозу. Доведено, що естрогени та прогестерон, а також їх похідні знижують тонус венозної стінки за рахунок поступового руйнування колагенових і еластичних волокон.

Про форми варикозного захворювання нижніх кінцівок, лікування та профілактику читайте у наступному числі “РР”.