Небажані форми варикозу

- Почнемо з телеангіоектазії. Це внутрішньошкірні ниткоподібні вени діаметром від 0,1 до 1,5 мм, дуже непривабливі з косметичної точки зору. Їх поява може свідчити про порушення кровотоку по глибоких венах кінцівки (недостатність клапанного апарату глибокої венозної системи) і вказувати на схильність до флебопатії.

Ретикулярні (сітчасті) вени. Відрізняються від телеангіоектазій лише діаметром - 2-3 мм.

Варикозне розширення при-токів (гілок) магістральних стовбурів підшкірних вен.

Стовбуровий (трункулярний) варикоз. Розширення стовбурів великої та малої підшкірних вен з розвитком недостатності їх клапанного апарату. Близько 90% випадків стовбурового варикозу розвивається у системі великої підшкірної вени стегна.

- А що таке тромбофлебіт? Доволі часто чуємо це слово.

- Є ускладнені форми варикозної хвороби нижніх кінцівок. Тромбофлебіт - запалення підшкірної вени з утворенням у ній тромбу. Цей процес найчастіше ускладнює перебіг варикозної хвороби проте, за певних умов може виникати і у не змінених венах. Первинним у таких випадках, як правило, є запалення вени, - утворення ж тромбу виникає як наслідок. Нерідко трапляється розрив варикозної вени з кровотечею. Тоді варикозно змінені вени, що знаходяться дуже близько до поверхні шкіри й мають тонкі стінки, можуть розриватися (самовільно або внаслідок пошкодження) і викликати значну кровотечу.

Тепер про хронічну лімфовенозну недостатність. Це клінічний синдром, що обумовлений хронічним порушенням венозного відтоку і характеризується прогресуючими змінами живлення м’яких тканин кінцівки аж до появи венозних трофічних виразок.

- Якось Ви зазначали, що варикозну хворобу вилікувати практично неможливо, проте цілком можна не дати їй розвиватися. Розкажіть про основні принципи лікування та профілактики.

- Лікування варикозної хвороби носить комплексний характер і передбачає усунення патогенетичних механізмів (укріплення структурного каркасу венозної стінки, корекцію реологічних властивостей крові, ліквідацію недостатності клапанного апарату перфорантних та магістральних вен), корекцію зовнішніх проявів захворювання (варикозно змінених вен).

Методи лікування варикозної хвороби поділяються на консервативні (використання фармакологічних середників, еластичної компресії, лікувальної фізкультури і ін.) та оперативні (склерозуюча терапія, “класичні” оперативні втручання). Такий поділ є досить умовним, оскільки зазвичай найкращі результати дає поєднання вказаних методик у тому чи іншому обсязі.

Консервативне лікування передбачає раціональну корекцію фізичної активності та статико-динамічних навантажень, організацію праці і відпочинку, корекцію раціону харчування, спрямовану на зниження надмірної маси тіла і профілактику закрепів. Пацієнтам рекомендують уникати тривалих статичних навантажень у положеннях “стоячи” та “сидячи”.

3 метою поліпшення функції м’язово-венозної “помпи” нижніх кінцівок доцільними є заняття рухомими видами спорту (біг, лижі, велотренажер, особливо плавання), проте лише в індивідуальному тренуючому режимі. Рекомендується носіння зручного одягу та взуття на невисоких стійких підборах.

Основним методом лікування та профілактики прогресування хронічної лімфо-венозної недостатності є компресійна терапія з використанням еластичних бинтів або медичного компресійного трикотажу.

До оперативних методів лікування варикозної хвороби належать: “класична” (за допомогою скальпеля) венектомія. На сьогодні це незрівнянно менш травматична операція, ніж на початку розвитку хірургії вен. Відтак залежно від об’єму оперативного втручання розрізняють:

• кросектомію (перев’язку та перенесення) великої і малої підшкірних вен;

• стріпінг (видалення стовбурів підшкірних вен);

• венктомію (видалення варикозно змінених притоків основних венозних стовбурів);

• перев’язку неспроможних перфорантних вен (відкриту або ендоскопічну).

Абсолютні покази до хірургічного лікування варикозної хвороби такі:

• гострий тромбофлебіт стегна;

• гострий тромбофлебіт верхньої третини гомілки;

• гострий висхідний тромбофлебіт;

• гострий тромбофлебіт будь-якої локалізації у разі неефективності консервативної терапії.

Склеротерапія. Це ін’єкційний метод заснований на тому, що деякі речовини, введені у просвіт варикозно зміненої підшкірної вени, викликають деструкцію (руйнування) її інтими (внутрішнього шару) з розвитком асептичного тромбозу та наступною облітерацією (заростанням) просвіту судини.

Внутрішньосудинна лазерна коагуляція (EVLK). Зміст методики EVLK полягає у термічній дії лазерного світла на внутрішню венозну стінку. При цьому проходить вибіркове поглинання молекулою гемоглобіну лазерного випромінювання з різким короткочасним підвищенням температури. У результаті відбувається вапоризація (закипання) плазми й передача теплового імпульсу до ендотелію судини. Це призводить до надійного закриття венозної судини.