І все-таки я обожнюю Рівне

Пильнуйте, Тарасе!

Подолавши кілька крутих схилів та підйомів, опиняємося у центрі Рівного. На перший погляд площа Незалежності може здатися сірою та буденною, та насправді у центрі постійно вирує життя. Кінопалац ”Україна”, кілька книжкових магазинів, центральна аптека, перинатальний центр, готель... І повновладний наглядач за всім - Тарас Шевченко. Пильнуйте, Тарасе!

А ще головний поштамт. Тільки нещодавно дізналася, що, виявляється, відстань від обласного центру до інших населених пунктів визначають саме від головного поштамту. Також ця будівля цікава своїм інтер’єром.

І, звісно ж, “Чайкіна алея”. Хоч вона і з’явилася відносно недавно, хоч і постійно крадуть з неї троянди, але погодьмося, що цей невеличкий оазис може бути візитівкою центру міста Рівне. Настільки там зручно та затишно, настільки милують око перші пуп’янки майбутніх квітів. А як прикрашається та збагачується алея, коли щонеділі і у свята на ній з’являються із своїми доробками народні майстри! Тут представлені усі ремесла, якими так славиться Рівненщина.

Зелений острівець життя

Правду кажуть, для того, щоб оглянути усе місто Рівне, потрібно дві-три години. А що ж наш обласний центр? Як велике село. Як студент одного із Донецьких вишів сказав: “А ваш город, что? - “Водник” и “Лагуна”. Ну, кому що. Але, якщо брати до уваги район від магазину “Відін” й до озера Басів Кут, то, напевне, так і є. Цю частину міста окупувало студентське містечко, усі дороги якого, хочеш - не хочеш, а поступово збігають у бік водоймища. Сьогодні, як і наприкінці 80-х років в озері можна купатися без остраху за здоров’я, на території пляжу є дитяча зона, а неподалік від берега навіть росте жовте латаття. Тішить те, що цей хоча б один зелений острівець залишився. І як би його не забруднювали, і яким би чином не знущалися з нього - він продовжує існувати. Берегом можна прогулятися, позасмагати на пісочку. Не Дніпро, звісно, але й за те спасибі!

У нас немає трущоб

Якщо від того ж таки магазину “Відін” йти постійно прямо, у бік 12 школи, нікуди не звертаючи, можна потрапити до наймолодшого та найвідомішого мікрорайону обласного центру - “Північний”. Дійсно північний, оскільки у цій місцині постійно на градус-два нижча температура, ніж будь-де, і дмуть холодні вітри. Але в цілому місце непогане. “Північний”, як і “Ювілейний” - спальні райони. Якогось особливого інтересу вони не викликають, оскільки їх місія - приймати у свої лона після трудових буднів стомлених, виснажених рівнян, та організувати їм гідний відпочинок.

Навіть незважаючи на те, що ці території є окраїнами міста, проте, як і в інших частинах обласного центру, тут завжди чисто. Колись, перебуваючи в Одесі та побачивши цілі вулиці старих та обшарпаних будинків, гори сміття біля них, я зробила відповідне зауваження одеситу. На що він відповів: “А що, у вашому місті немає трущоб?” Моєму здивуванню не було меж. Певна річ, я сказала, що немає. Неодноразово мені доводилося чути, що хоча у нашому місті й немає якихось визначних історичних пам’яток, проте воно найчистіше та найохайніше у всій Західній Україні. І цим можна пишатися!

Парк, парк, і знову парк

Рівняни - працьовиті люди. І одному Господу Богу відомо, де вони нині прикладають зусилля, щоб заробити на прожиття, оскільки найбільші підприємства та організації вже давно ліквідовані та розкрадені. Але тим не менше, кожного ранку усі тролейбуси та маршрутки розвозять напівсонних громадян по їхніх робочих місцях. Під час обіду усі радо поспішають до кафе та забігайлівок, а хто й кефіру з булочкою просто “заточити” - благо хлібобулочна галузь у нас файно функціонує. А увечері ж рівняни вервечкою тягнуться до магазинів та супермаркетів. Кому що купити, а хто так - потинятися. Рівненський люд, на жаль, не балуваний культурною програмою.

Куди у Рівному можна сходити відпочити? У кінотеатр, у модний кінотеатр, у драмтеатр. Трішки меншою популярністю користуються музей та філармонія. Останнім часом стали популярними художні галереї та тематичні вечірки у відповідних закладах. Час від часу до обласного центру навідується якась зірка. Хтось скаже, що й цього досить. Так, цілком достатньо для гостей та приїжджих.

Як варіант, можна прогулятися парком ім. Т.Г. Шевченка, або ж гідропарком, чи парком біля Лебединого озера. Парк, парк, і знову парк. Гарні місця для перших побачень чи прогулянок з дітьми. А інші?..

І все-таки наше місто найкраще

Я обожнюю Рівне. Я люблю його найбільше з усіх інших міст. За прекрасні рожеві ранки. За велике червоногаряче сонце, яке, сходячи над центром міста, купає своє проміння у мілководній річці Устя. За далекі зелені поля, луги та ліси, які видно з вікон багатоповерхівок на окраїнах міста. За затори у його центрі та натовп на ринку у час пік. За бузкові вечори та постукування тролейбусних штанг. За романтичну ніч і міріади вогнів, які можна спостерігати, стоячи біля Вічного вогню на пагорбі Слави. За родичів, друзів та близьких, які живуть поруч мене. Велика вдячність тобі, моє Рівне!