Хто розгромив редакцію рівненської газети “Волинь”?

За словами головного редактора тижневика Сергія СТЕПАНИШИНА, увійшовши до приміщення, він побачив, як з кабінету редакції виносять столи. Директор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру Володимир Петрів, працівник апарату Рівненської обласної ради Степан Жданюк, голова Управи РОО УНП Петро Поліщук та особа на прізвище Фінгерт у цей час наводили у кабінеті безлад, намагаючись звільнити його від сторонніх, на їх думку, предметів. Погром був страшенний: винесли декілька комп’ютерів, решту від’єднали від мережі, розкидали документи й особисті речі працівників редакції, виламали кондиціонер…

Коли Сергій Степанишин почав викликати міліцію, за його словами, члени УНП залишили приміщення - повтікали. Правоохоронці зібрали свідчення і порушили кримінальну сп-раву за фактом проникнення у приміщення. Як з’ясувалося, ключі від редакції “нападники” видурили у кореспондента “Волині” ще у п’ятницю 27 серпня, а за вихідні замінили замки.

- Подібний погром газети “Волинь” був у 1942 році за гітлерівської окупації, - обурюється головний редактор. - Тоді це зробили есесівці за вказівкою гауляйтера України Еріха Коха. Сьогодні ж певна політична група такими ж методами намагається знищити газету “Волинь” за патріотичну і незламну позицію.

Погоджуюсь, можливо ця кімната за документами належить УНП, а не “Українському козацтву” - засновнику тижневика. Хоча за життя Червонія, “Волинь” була медіа-простором для обох структур. Після смерті пана Василя жодної копійки від РОО УНП на рахунки редакції не надходило, хоча навіть під час президентської кампанії на шпальтах видання розміщувалися матеріали про Юрія Костенка. Однак, навіть якщо ця кімната дійсно їх, такі каральні методи виселення не можуть застосовуватися. Це ж усе гроші: і комп’ютери, і кондиціонер, і пластикове вікно. Скільки вартує лише один процес налагодження роботи?!

- Після трагічної загибелі Василя нове керівництво захотіло присвоїти газету, - говорить пан Сергій. - Адже голову Рівненської обласної організації УНП Світлану Ніколіну не влаштовував той факт, що я прислухаюся до розпоряджень кошового Сергія Олексіюка.

Сергій Степанишин пов’язує напад на редакцію зі своїм виходом з УНП, тому вважає його помстою. До речі, 27 серпня про свій вихід з УНП оголосили 17 членів. Причину пояснили бездіяльністю центрального штаба, голови партії та незадовільною політикою керівництва Рівненської обласної організації УНП.

Серед політиків - заступник голови РОО УНП Сергій Олексіюк, голова фракції УНП в облраді Олег Ковальчук, депутати міської ради Лідія Кузьмук і Оксана Заліпська, голова фракції УНП у Рівнераді Іван Турко, депутат Рівнеради Сергій Кричильский. Заяву піписали ще 11 членів партії.

Для того, аби прояснити ситуацію навколо найстарішої націонал-демократичної газети “Волинь” ми зустрілися з керівником обласної організації УНП Світланою НІКОЛІНОЮ.

- По перше, до 2007 року “Волинь” дійсно була органом Української народної партії, - зазначає пані Світлана. - З 2007 року газету перереєстрували і вона стала власністю підрозділу українського козацтва “Волинська січ”. До трагічної загибелі Василя Червонія це не мало значення. Фактично вже з лютого поточного року жодних наших матеріалів “Волинь” не друкувала. Народний дім, де знаходиться “Волинська січ”, УНП, редакція газети “Волинь” і ще дуже багато організацій, є власністю управління комунального господарства Рівненського міськвиконкому. Редакція знаходилася у приміщенні, яке орендує УНП і тому ми попросили козацтво звільнити нашу територію. Це абсолютно нормально і жодних проблем не мало бути. Однак, оскільки представники “Волинської січі” не звільняли приміщення, ми були змушені, попередивши козацтво, зробити це власноруч минулої п’ятниці 27 серпня. При цьому майна “Волині” ми не забирали. На мою думку, це не майновий, а політичний конфлікт між УНП та групою її колишніх членів і вся ця “буря у склянці води” викликана бажанням колишніх УНПістів звести з партією політичні рахунки напередодні передвиборчої кампанії.

Від автора

Хто б не був власником видання і чиє б приміщення не займала редакція, всім задіяним у конфлікті сторонам та й нашій владі потрібно пам’ятати - основою демократії є вільна журналістика. Саме тому існування ЗМІ, їх нормальна робота є тим лакмусовим папірцем, за яким суспільство визначає рівень демократії у країні. Тому ми просимо всі сторони цього конфлікту не йти на його загострення та знайти порозуміння хоча б у рамках одного Народного дому.