Перевірте кота під лампою Вуда

Грибкові захворювання, або мікози є однією з найбільш розповсюджених форм дерматологічної патології. За сучасними даними, на дерматомікози страждає 20-25% населення земної кулі. За вісім місяців 2010 року в Рівненській області зареєстровано 277 випадків захворювання на мікроспорію, що становить 24,1 на 100 тисяч населення.

- У структурі захворюваності основне місце займають поверхневі мікози, а саме дерматомікози, при яких уражаються усі шари шкіри, включаючи її придатки - волосся та нігті, - розповідає лікар-дерматовенеролог КЗ “Рівненський обласний шкірвендиспансер” Ірина ЧУПРИНА. - У наш час мікроспорія є найпоширенішою інфекцією серед дерматофітій і посідає друге місце після мікозів стоп. Захворювання трапляється повсюди.

Частіше на мікроспорію хворіють діти. В останні два десятиліття спостерігається зростання захворюваності мікроспорією у новонароджених. Дорослі ж хворіють рідко - переважно молоді жінки.

- Отакої! Чому лишень жінки та ще й молоді?

- Рідкість захворювання на мікроспорію дорослих, особливо з ураженням шкіри волосистої частини голови і зазвичай наступне спонтанне видужання на початку пубертатного періоду пояснюється наявністю у волоссі дорослих людей фунгістатичних органічних кислот (зокрема, ундициленової кислоти).

Особливу небезпеку в епідемічному плані представляють хворі з ураженням шкіри волосистої частини голови. Це пов’язано з тим, що така форма мікозу, по-перше, найчастіше діагностується пізно, а по-друге, її лікування пов’язане з певними труднощами.

Враховуючи сезонне підвищення захворюваності на цей дерматомікоз вважаю за потрібне докладно зупинитися на основних моментах патології. Нині відомо близько двадцяти видів гриба Microsporum. З них у якості патогенів виділяють такі:

Антропофільна група - М.ferrugineum, M.audouinii, M.distorum, M.rivalieri,

M.langeronii.

Зоофільна група - M.canis, M.nanum, M.persicolor.

Геофільна група - M.gypse-um, M.cookeii, Keratynomyces ajelloii.

З перерахованих видів лише зоофільний M.canis (seu lanosum) в останні роки став практично єдиним збудником мікроспорії. Цей патоген виявляється у 90-97% хворих.

- Цей гриб пов’язаний із тваринами, недарма ж він зоофільний, так?

- Основне джерело зараження - кішки (зазвичай кошенята), рідше собаки. Зараження відбувається при безпосередньому контакті з хворою твариною чи предметами, інфікованими шерстю або лусочками.

- Та це котячий лишай по-народному, чи не так?

- Перші ознаки “котячого лишаю” - круглі червонуваті плями з лусочками всередині. Вони сверблять і якщо їх не лікувати, проникають все глибше у тканини шкіри. Клінічні прояви помітно не лишень на вушних раковинах, а й на передніх, рідше задніх лапах. Під лампою Вуда їх видає зелене світіння. Досить часто клінічно здорові коти можуть бути міконосіями, і тоді виявити гриб може лише люмінісцентне обстеження. Проте, можливі ситуації, коли факт носійства не вдається підтвердити ні клінічним, ні люмінісцентним обстеженням. В таких випадках, а вони спостерігаються у 2-3% носіїв, проводять посів шерсті з різних ділянок шкірного покриву.

Утім, захворюваність зоонозною мікроспорією не однакова упродовж року. Сезонні коливання пов’язані з приплодами у кішок, а також більш частим контактом дітей з тваринами у літній період. Підйом захворюваності починається в кінці літа, пік припадає на жовтень - листопад, а потім настає зниження до мінімуму в березні-квітні.

Неправильна порада: не хочеться йти до школи, погладьте безпритульного кота - і 33 дні карантину забезпечені...

Мікроспорію переносять близько 50-70% безпритульних котів. Також грибок може принести домашній Маркіз, якщо гуляє надворі.

Виникнення в ряді районів та міст епізоотії мікроспорії кішок та котенят призводить до формування епідемічних вогнищ серед дітей. Досить часто трапляється внутрісімейне поширення інфекції. При цьому зараження відбувається, як правило, від однієї тварини.

Можлива передача зоонозної мікроспорії і від хворих членів сім’ї, хоча таке буває доволі рідко. Та в літературі є описи випадків, коли в одній сім’ї хворими на мікоз були відразу три покоління. Саме в таких випадках найбільшу небезпеку заразитися мають жінки та діти молодших вікових груп, включаючи новонароджених. Крім безпосереднього переносу збудника від хворої людини здоровій, можливе зараження мікроспорією через різні предмети. Відомий випадок зараження мікроспорією п’ятирічного хлопчика від старої м’якої іграшки, купленої його батьками у власника собаки.

Правильні поради

Понад те, спори грибків зберігають свою життєздатність упродовж півтора року, навіть довше. Тому “котячий лишай” можна підчепити повторно. У період хвороби потрібно суворо дотримуватися правил особистої гігієни, часто прати і прасувати одяг та постільну білизну, але окремо від речей інших членів родини.

Батькам слід регулярно оглядати шкіру дітей, змалку привчати їх мити руки з милом після контакту з домашніми улюбленцями і не підпускати до безпритульних тварин. А також треба добре піклуватися про домашніх котів та регулярно показувати їх ветеринарові.

На час хвороби слід прибрати килими та м’які іграшки, позаяк частинки шкіри та волосинки зі спорами, що осіли на них, з ворсистої поверхні видалити важко. Двічі на день прибирайте підлогу пилососом і протирайте вологою ганчіркою, змоченою в дезінфікуючому розчині. Іграшки мийте після кожної гри. Дезінфікуйте також ножиці, гребінці, якими користується дитина.