Донедавна, то були квіточки від Януковича. Нині вже пішли і ягідки?

Що ж це за законопроекти, проти яких виступають однодумці Януковича-Азарова-Тігіпка? Можливо їх розгляд був не на часі? Надамо можливість читачам самим зробити висновки про актуальність документів, перерахувавши лише назви. Отже, серед пакету були законопроекти: “Про мораторій на підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та спожиті в побуті природний газ і електроенергію”, “Про встановлення мораторію на підвищення пенсійного віку для жінок”, “Про введення податкових канікул для малого бізнесу”, “Законопроект про забезпечення енергетичної безпеки України”. (Заборона на відчуження в держави суми, що еквівалентна 20% Держбюджету на користь групи “РосУкрЕнерго” Януковича-Фірташа-Бойка).

Як бачимо, документи стосуються життя кожного громадянина. Опозиція намагалася захистити громадян від повного зубожіння, а енергетичну галузь від розграбування. Проти цього виступили представники Партії регіонів, Блоку Литвина, комуністи та “тушки” (перебіжчики з інших фракцій). Те, що згадані документи провладні парламентарі з радістю провалили, є навіть дивним, з першого погляду. Адже частина з них - це не що інше, як передвиборчі обіцянки Віктора Януковича.

Так, більшість із тих, хто стежив за перебігом передвиборчої кампанії пригадує, що лідер Партії регіонів привселюдно божився, що ні за яких умов не збільшуватиме пенсійного віку. Тепер його уряд діє навпаки - нам фактично пропонується виходити на пенсію вже після смерті.

Також лідер Партії реготів, а також тепе-рішній віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко йшли на вибори, як друзі малого та середнього бізнесу, змальовуючи райські перспективи для кожного, хто своєю працею заробляє собі на хліб. А тепер, не пройшло і року, як життя підприємців перетворилося на суцільне пекло. Уряд Януковича-Азарова-Тігіпка розпочав хрестовий похід проти бізнесу. На будь-які волання підприємців, Кабмін відповідає, майже, як із байки Крилова: “Ти винуватий лише тим, що хочу я їсти!”. Зміна спрощеної системи оподатковування, передбачена проектом Податкового кодексу, підвищить податкове навантаження на суб’єктів, що її застосовують, майже у п’ять разів у порівнянні з початком 2010 року, внаслідок чого їхнє число може значно скоротитися.

Схоже, що подібні ініціативи влади є лише квіточками. Далі кожний простий українець відчує на власній кишені ягідки соціальної політики Януковича-Азарова-Тігіпка. Адже курс перекласти вирішення економічних проблем із олігархів (які, бачте, витратилися на фінансування виборчої кампанії теперішніх владних сил) на простих громадян є визначальним для нової влади. Саме тому уряд так і не вніс до 15 вересня проект Державного бюджету України на наступний рік, як цього вимагає закон. Причина проста, як двері: не відкривати карти до 31 жовтня - дня місцевих виборів. А вже після того, як народ опустить бюлетені до виборчих урн, йому доведеться прозріти - бюджет матиме жахливий для соціальної галузі вигляд. Про це зізнаються ті, хто втаємничений у перипетії бюджетного процесу.

Крім того, існує лист Прем’єр-міністра України Миколи Азарова до Міжнародного валютного фонду, де уряд зобов’язується наступного року заморозити зростання зарплатні працівників бюджетної галузі, підвищити тарифи на житлово-комунальні послуги, підвищити пенсійний вік для жінок. Це все замість обіцяного Януковичем рік тому підвищення соціальних стандартів.

Кожен сам може переконатися у загальних тенденціях, прийшовши на базар. Так, наочно видно, як наше життя “покращилося вже сьогодні”. Ціни на гречку, масло, яйця й інші продукти харчування підіймаються угору швидше петарди. І це у період, коли світова економічна криза вщухла (за умов якої мусила працювати Юлія Тимошенко) та традиційно ін-фляція пригальмовується, адже це сезон свіжих овочів і фруктів. Чому так відбувається і як уряд “професіоналів” зумів добитися такого результату, залишається лише гадати. Деякі експерти пояснюють тим, що влада позбавила економічної підтримки село (що було традиційним) і Нацбанк надрукував бл-изько 60 мільярдів пустих грошей (видатні економісти Янукович, Азаров і Тігіпко не вигадали нічого кращого, як таким чином роздмухати інфляцію). Це повний економічний провал. Що буде завтра - навіть говорити не хочеться. То-бто - гіперінфляція. Ситуація така, як була на початку дев’яностих років, коли всі українці були мільйонерами.

Є одна причина, яка змушує не на життя, а на смерть стоять регіоналам на місцевих виборах. За законодавством, саме місцеві органи влади та ради вирішують тарифні питання. Таким чином, у Києві влада приймає лише політичне рішення підняти тарифи, а впроваджувати доведеться на місцях. Для цього Партії регіонів і потрібні “свої” місцеві ради. Тоді буде повний процес взяття під контроль підвищення цін на комунальні послуги.

Подібні голосування у Верховній Раді, про які ми згадували (коли думка не представників коаліції повністю ігнорується) змушують замислитися взагалі про роль опозиції у парламенті та суспільстві. Очевидним є те, що нинішня влада всіма силами намагається знищити опозицію, як таку, попри європейський досвід, заперечуючи її державотворчу роль.

Останні події у Верховній Раді продемонстрували, що справжніх опозиційних сил у країні не так і багато. Щоб провести соціальні законопроекти, трибуну парламенту блокували лише народні депутати від Блоку Юлії Тимошенко - “Батьківщина”. І це зрозуміло: мало хто хоче опинитися під донецьким катком, який котиться по всьому (бізнес, свобода слова, кадрова політика, гуманітарна галузь).

Про те, хто є справжньою опозицією можна судити і по репресіям з блоку влади. Поки страждає лише “Батьківщина” Юлії Тимошенко. Саме влада бездоганно визначає собі загрозу. Так вона включає у виборчі комісії представників псевдо-“Батьківщини”, не реєструє списки, знімає з реєстрацій регіональні організації “Батьківщини”, вчиняє напади і погроми офісів. Усе це свідчить - усі сили кинуто на боротьбу з “Батьківщиною.

Центральна влада лише приймає політичне рішення підняти тарифи, а впроваджувати доведеться на місцях. Для цього Партії регіонів і потрібні “свої” місцеві ради.

Влада надрукувала близько 60 мільярдів пустих грошей. Це повний економічний провал. Що буде завтра - навіть говорити не хочеться. Тобто - гіперінфляція. Ситуація така, як була на початку дев’яностих років, коли всі українці були купонними мільйонерами.