А ТЕПЕР ЩЕ Й РЕБРА

Нещодавно відпочивав в одному із санаторіїв у Тернопільській області. І там познайомився із земляком Володимиром, який родом із сусіднього Березнівського району. Одного разу він завів мову про свого сусіда Антона - великого прихильника сорокаградусної рідини. Цей сусід був маленький і худенький, як в народі кажуть, за вітром ходить, а вип’є, то спокою не дасть.

Якось Антон добряче наклюкавшись, прийшов додому і почав дебоширити. Таке було уже неодноразово, але цього разу нерви жінки не витримали і вона попросила своїх двох дорослих, але ще неодружених синів втихомирити дуже активного і гомінливого татуся. Ті, не довго думаючи, взяли батька під ноги і трохи помасажували йому боки, але так, несильно, по-синівськи.

Наступного ранку сім’я на кухні уже допивала чай, аж тут заходить Антон, тримаючись за боки.

- Може, били? - крізь біль адресував своє перше питання до рідних.

- Та ні, - відповідає дружина, дивлячись на нього невинними і трохи здивованими очима.

- Мабуть, правду кажеш, бо ж я так просто не дався б, процідив крізь біль чоловік. Згодом трохи постоявши, почухав потилицю, сумно мовив:

- Треба, мабуть, помалу зав’язувати з цією пиятикою, бо раніше боліла тільки голова, а тепер ще й ребра.

	№470 від 21.10.2010p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477