Юрій КІЧАТИЙ: “Ми створимо цілісну систему представницької та виконавчої влади”

- Юрію Святославовичу, вітаємо Вас вже у ранзі найвищої посадової особи місцевого самоврядування області - голови обласної ради. Хотіли б дізнатися Ваше бачення ролі місцевого самоврядування у структурі управління?

- Саме зараз, як ніколи раніше, місцеве самоврядування переживає важливий етап свого становлення. Система управління в державі передбачає особисту участь та відповідальність кожного депутата за прийняті рішення. Ми знаємо, що державні адміністрації формують бюджетні пропозиції. Але тільки депутати сільських, районних, обласних рад вирішують, чи приймати цей бюджет. Так само і щодо програм соціально-економічного розвитку регіонів, галузевих програм - тобто всі сторони життя суспільства залежать від прийняття управлінських рішень. І саме правильність прийняття таких рішень - це зона відповідальності місцевих рад. І, звичайно, контроль за виконанням прийнятих рішень.

Саме тому цього року в День місцевого самоврядування ми вирішили провести серйозну дискусію стосовно концепції розвитку місцевого самоврядування і територіальних громад в нашій області.

- У розрізі цієї концепції, якою Ви бачите взаємодію місцевих рад та адміністрацій?

- Спільно з головою Рівненської обласної державної адміністрації Василем Берташем ми маємо на меті створити єдину управлінську піраміду, вибудувану знизу догори. В основі цієї піраміди будуть сільські та селищні ради, а на верхівці - обласна рада. Стрижнем цієї піраміди має стати виконавча влада області. Переконаний, що прийняття управлінських рішень має бути спільною зоною відповідальності цієї цілісної системи. Тоді між людей вже не говоритимуть: “А що може сільський депутат?”, оскільки він буде частиною управлінської системи.

Наприклад, у селі завжди не вистачатиме фінансування, поки ми не визначимо, як заробляти гроші - від рівня сільської ради до рівня області, і що для цього треба розвивати. Та головне - перед тим, як приймати програму розвитку тієї чи іншої громади, яка передбачатиме конкретний напрям фінансових потоків, нам надзвичайно важливо звернутися до людей, дізнатися їхню думку, щоб у конкретному селі з обмеженою можливістю фінансування саме громада визначила, яка у них наразі найгостріша проблема. Щоб не було так, що сільська рада з депутатами та виконкомом існують самі по собі, а територіальна громада - відокремлена. І ця спільна стратегія розвитку повинна чітко визначати план дій на найближчі чотири-п’ять років: спочатку побудувати дорогу, потім - завершити газифікацію, іще наступного року - побудувати дитсадок тощо.

Повертаючись до цілісної системи управління органів влади різних рівнів, хочу навести простий приклад: якщо у селі немає школи, а в сусідньому, яке належить до тієї ж сільради, вона є, то сільрада купує автобус, таким чином вирішуючи не лише проблему доставки дітей. Цей же автобус може при потребі обслуговувати усю територіальну громаду. Паралельно на рівні районної ради починається будівництво нової дороги, щоб цей автобус міг безперешкодно рухатися, а на рівні обласної ради надається допомога, оскільки сама райрада такий фінансовий тягар не потягне.

- Юрію Святославовичу, а чи є вже напрацювання щодо проблем сільськогосподарського сектору, особливо щодо питання збуту власної продукції селян?

- Цього року обласна державна адміністрація розпочала активну роботу щодо створення при сільських радах неприбуткових сільськогосподарських кооперативів. На сьогодні в області їх уже 35. Саме ці об’єднання повинні стати голов-ним реалізатором продукції, яку зібрали чи виростили люди. Чому неприбуткові - тому що їх рентабельність не повинна перевищувати 10-15 відсотків, тобто отримувати ту суму, якої б вистачало на зарплату та розвиток. А через декілька років на зароблені гроші кооператив може придбати, наприклад, трактор, який буде обслуговувати територіальну громаду - ту ж самотню бабусю, яка не має можливості домовитися з кимось і заплатити. Окрім економічної - це ще дуже важлива соціальна складова.