Дуга Струве на Рівненщині

Значно пізніше, Ісаак Ньютон, що жив на рубежі 17-18 століть, теоретично довів, що наша планета - не куля, а має сплюснуту біля полюсів форму еліпсоїда обертання. Перед дослідниками одразу постало серйозне питання: виміряти дугу в 1° біля полюса й екватора та порівняти їх. Якщо ці величини будуть неоднаковими, то різними будуть радіуси - полярний та екваторіальний, що і підтвердить теорію Ньютона. Сучасні школярі знають: ці радіуси відрізняються на 21 кілометр, але для науки про Землю два століття тому цей факт ще був невідомий.

Розв’язати проблему й уточ-нити форму Землі взявся Василь Якович Струве - російський астроном, перший директор Пулковської обсерваторії. Вчений, який був неперевершеним у вимірюваннях координат зірок, власне він заснував і прославив у світі Пулковську школу астрометрії. Це був грандіозний проект першої половини 19-го століття! Два покоління фахівців під керівниц-твом військового геодезиста Теннера та астронома Струве протягом майже 40 років (з 1816 по 1855 рік) - шляхом побудови трикутників на місцевості та вимірювання їхніх сторін і кутів - виміряли довжину меридіана від Баренцового моря до гирла Дунаю, що становило 2820 кілометрів або 1/14 частину земного кола. В історію науки ця дуга ввійшла під назвою дуги Струве.

Саме історії вимірювання дуги та її значенню для науки про Землю, а також увічненню дуги як міжнародного пам’ятника, занесеного у 2005 році до переліку Всесвітнього надбання ЮНЕСКО, була присвячена дослідницька робота в МАН учениці ЗОШ №1 м.Куз-не-цовськ Марини МОРОЗ (на фото), яка нині є студенткою одного з київських вузів.

Список ЮНЕСКО охоплює 812 найменувань всесвітніх цінностей, справжніх “чудес світу”. Серед них єдине геодезичне диво - дуга Струве, до якого Україна має безпосереднє відношення. Поки що лише чотири вітчизняні пам’ятки культури (Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, історичний цент міста Львова та карпатські прадавні букові ліси) удостоєні великої честі - вважатися об’єктами Всесвітнього надбання ЮНЕСКО.

Результати вимірювання дуги Струве були надзвичайно високої якості, тому використовувалися у наукових і практичних цілях понад 130 років. Ця дуга проходить через територію 10 країн і нараховує 265 геодезичних пунктів, багато з них було втрачено, а деякі добре збереглися. Зусиллями міжнародної геодезичної спільноти вдалося віднайти і відновити 34 пункти, у тому числі чотири в Україні: Катеринівка, Баранівка, Фельштин у Хмельницькій області та Стара Некрасівка в Одеській. У всіх відновлених пунктах встановлені гарні пам’ятні знаки.

Однак найцікавішим є те, що український шлях дуги проходив і по Рівненщині! Такі пункти є в с.Смордва Млинівського та с.Гурники Дубенського районів, а найближчими до них є пункти в с.Борбин, що на Волині, та в м.Кременець і с.Шумськ Тернопільської області. Два пункти в нашій області - Смордва та Гурники - при бажанні і певних зусиллях громади могли б стати цікавими туристичними об’єктами - адже в Норвегії на пункт Фугленес щороку приїздить до 100 тисяч туристів.

Це відкриття ми зробили за допомогою й безпосередній участі директора Державного науково-виробничого підприємства геодезії та кадастру “Рівнегеокадастр” Анатолія ПРИЙМАКА. Навчання в Малій академії наук якраз і передбачає співпрацю з авторитетними науковцями та вироб-ничниками, до яких, безперечно, належить й Анатолій Миколайович. А ще ми відкрили для себе, яким цікавим і потрібним в наші дні є фах геодезиста, озброєного сучасною технікою. Нині справжні геодезисти, віддані носії вікових традицій чесного служіння своїй справі, були і залишаються романтиками, міряючи Землю, на якій живемо всі ми.