Білий півострів - Хорли!

Казка, а не курорт!

Під’їжджаючи до селища, праворуч можна побачити стовп води, що б’є з-під землі. Виявляється, це одне із славнозвісних мінеральних джерел Хорлів. Спробували воду - дійсно - вода у ньому дуже смачна. Та це ще не все. На території колишнього санаторію є джерельна вода із вмістом заліза. А нещодавно геологи встановили, що в надрах селища знаходиться найбільше (!) в Європі озеро питної води. Тому і не дивно, що у центральному водогоні селища вода теж джерельна! А якщо додати до цього той факт, що повітря за вмістом йоду вважається найнасиченішим у світі. Казка, а не курорт! Розташувалися ми в одному із будиночків, що знаходився неподалік пляжу. До слова сказати, на узбережжі всього кілька приватних пансіонатів, декілька десятків туристичних баз. І багато-багато бажаючих здати вам кімнату чи невеликий сарайчик за символічну плату.

Славетне минуле містечка

Інфраструктура в селищі не дуже розвинена: столова, кілька забігайлівок, невеликий риночок. Тож, зекономивши чималу суму на всіляких розважальних заходах, чим зручніше вмощуємося на пляжі. Недалеко ходить тітонька із періодикою. Серед банальних журналів, помічаю книгу про Хорли. Але як читати під пекучим сонцем (у тіні 35 градусів), просто неможливо, пропоную Тетяні Іванівні (так, виявилося, звати місцевого гіда) розповісти мені щось цікаве. Насамперед, що за дивна назва?

- Півострів Хорли у Чорному морі - це лише вузька смужка суші, тільки кілометр (до слова, насипна дамба) з’єднує це дивовижне місце з материком. Свою назву селище, що омивається водами Каркінітської затоки, одержало від турецьких моряків. Побачивши його вперше, вони вигукнули: “Хорли!”, що значить “білий”. Півострів здався їм таким через суцільну ковдру степового полину на тлі блакитної гладі моря.

Колись Хорли були портом, до причалів якого швартувалися судна під іноземними прапорами. Каркінітська затока швидко прогрівається влітку і не замерзає взимку, бо з-під землі б’ють гарячі джерела. Розквітом Хорли зобов’язані баронесі Фальц-Фейн. Це вона облюбувала наприкінці ХІХ століття півострів у глибині затоки, побудувала тут порт і відомий у Російській імперії та за її межами завод устриць. Звідси кораблі з зерном тримали курс на Грецію та Італію, порти Чорноморського басейну. Заробітчани з усього Півдня прагнули потрапити саме в Хорли. Тут завжди було багато роботи і добре платили. Софія Богданівна побудувала школу. Кращих учнів навчала за власний кошт у гімназії. У баронеси було п’ятеро своїх дітей. Один з них - Олександр Фальц-Фейн, засновник всесвітньо відомого заповідника “Асканія-Нова”. Хорли тоді були не селом, а містом, схожим на оранжерею. Гостей обслуговувал готелі й ресторани, бальний зал і кінотеатр. Була збудована лікарня для бідних, працювала безкоштовна їдальня для службовців. Телефон з’єднував місто з портом, Софія Богданівна телефонувала навіть до заповідника, де хазяйнували її сини…

І сумне сьогодення

Місто, оранжерея, ресторан, бальний зал.... Задумливо крокую головною вулицею селища. І уявляю, уявляю. Дами із кавалерами гуляють набережними, втомившись, сідають до альтанок, обвитих виноградом. У далечині пливуть кораблі, відблискують світлом маяки. Красиво... Але з тих часів лишилися хіба що водонапірна башта, кілька винних погребків (один із них досі функціонує), будівлі складів та морський вокзал. Ми хотіли побачити приміщення морського вокзалу та порт, але, на жаль, охорона нас не пропустила. Кивнула лише в бік невеличкого насадження. Мовляв, був тут колись портовий парк із фонтанами та малими скульптурними фо-рмами. А насправді побачили ми тільки кілька кущів, миловидну скульптуру “Купальниця”, а ще пам’ятник засновниці Хорлів - Софії Фальц-Фейн. Бачила б вона тепер усе це!..

Але якби там не було - селище нам дуже сподобалося! За досить помірну ціну ми, насамперед, змогли відпочити у чудовій місцині, скупатися у чистому морі. Хто захотів, побачив дивовижні місця Херсонщини і Південного берегу Криму (туристичний бізнес добре розвинений і там). Так чому ж ми, українці, будемо шукати чогось кращого деінде, коли мешканці Росії, Білорусі та Молдови вже давно облюбували цей прекрасний мальовничий куточок?!.