Мушкетерки у спідницях

Ганна - мерехтлива веснянка, руда сіроока амазонка, грім і блис-кавка для всіх пацанів у радіусі десяти метрів, якщо, звичайно, представник протилежної статі не джентльмен, але я вас благаю - джентльменами стають з віком і то при наявності прекрасної леді поруч. Так що стартуйте джентльмени, тільки не відпускайте зухвалих жартів, Гануся цього не любить.

Наталі - вперта молоденька теличка, до речі, і я така сама, але на цілий рік молодша, хоча це не заважає їй бути найвірнішою, і я б сказала, найнадійнішою. І нарешті Ірина, моя тезка і однолітка, з якою ми - нерозлийвода, нерозлийкава, нерозлийшампанське, можливо тому, що траєкторії наших польотів збігаються та й хлопці до нас, здебільшого, нерів-но дихають, ми завжди у центрі уваги.

Характером не обділена жодна, тому звичайне просте запитання про місце святкування викликало палкі суперечки і гарячі дебати, розганяючи кров великим колом і виливаючись у найхимерніші пропозиції. І тут у розпалі зіркопадіння я пригадала про свою свободу, у прямому і переносному, і взагалі у всіх значеннях: “Моїх батьків не буде всю ніч і тому... ну, ви мене розумієте”. Як думаєте мої мушкетерки погодилися? Авжеж!

Оскільки наближався рік Кролика, актуально свербіла думка: “Що принесе нам цей боязкий, легковажний звір?” Я загадково посміхнулася. Для того, щоб рік з Кроликом нас слухався, треба стати такими ж білими і пухнастими, і тоді жодні падіння нам не заважатимуть. Ми завжди будемо щасливо приземлятися на чотири лапи. Після такої влучної ноти настрій був забезпечений.

Хто любить стояти біля пательні кожен день і буденно відробляти номер? Напевно ніхто, але в нашому випадку було все інакше - свято наближається, як в “Кока-колі”, до того ж щасливо-рятувальні ідеї так і переповняли мою симпатичну голівку і я взяла удар на себе, пригадавши дідуся, який був справжнім кухарем з великої літери, з нічого міг зробити цукерку. Він не залишив свою гарненьку онучку без спадщини. Я можу приготувати будь-що, було б бажання, але давайте не будемо виготовляти марцепани, всі ми їмо, як горобці. Звичайно, на столі не буде жодної зайчатини чи крольчатини - не варто в Зайця будити невгамовного Тигра!

Постало не менш важливе питання, що ж ми одягнемо? Кажуть, Кролик - символ плодючості, потомства і спокою. І він носить шикарну шубку, як білу, так і чорну, як блакитну, так і синю і навіть жовту. Власне колір соняшника випромінює тепло і ніжність. Жінка, вона, як природа, любить вбиратися і зі свого вбрання показуючи, то одну частину тіла, то іншу, подає своїм наполегливим залицяльникам деяку надію побачити коли-небудь її усю. “Цікава філософія. Та жовтий зовсім мені не личить”, - вигукнула Ганна.- “Я у ньому схожа на якесь малолітнє курча”. “А в нас взагалі нічого немає жовтого”, - підхопили дівчата. Крадькома подивившись на всіх, я додала, мені пасують всі гами кольорів. Просто жовтий - занурює в атмосферу літа. Особисто мені хочеться справжньої зими. Кролик не образиться, якщо кожна одягне те, що вважає за потрібне, аби було зручно та приємно душі й тілу. І наостанок, якщо не хочете бути схожими на ляльку Барбі, обмежуйтесь у макіяжі і не робіть із себе посміховисько, тихенько репрезентуйте свою вроду. Обговоривши всі “за” і “проти”, розлітаємося домівками.

Мій четвертий поверх, моя домівка, батьки так повільно і розсудливо вирішують якісь свої новорічні справи, до яких мені, чесно скажу вам, діла небагато. Але настає та, найочікуваніша мить майже хмільної самоти, коли до приходу моїх героїнь Дюма залишається зовсім нічого. Я на самоті і не зовсім, щось бентежить і хвилює, піднімаючись вгору, я сама із собою у світі своєї краси, в якому завжди почуваюсь вільно і зручно. Щось тягне до вікна і я остовпіла, на мене дивляться великі карі очі. Але це ж мої, що за марево, і вії безкінечно розпахнуті, але ж це моє відображення, та ні, красень-юнак, високий, смуглястий, у білосніжному смокінгу, з білосніжними трояндами в руках, погляд - вогонь.

Вам ніхто не казав, що я чаклунка, але зараз мої чари безсилі, я зачарована сама. Ось він, принц на білому коні, як в старенькій улюбленій казці “Три горішки для Попелюшки”, тільки кінь більше нагадує лімузин, що поробиш, мода сьогодення. А далі, а що далі, дмухнув вітерець і розвіяв дівочу мрію на мільярди кришталевих сніжинок, щоб кожного Нового року відвідувати мою душу.

А ще сумніваються в існуванні справжньої дівочої дружби, ті кілька годин, відведених на чистку пір’я, здалися вічністю і нагадали сто років розлуки. Ви вірите в левітацію, я не просто вірю, користуюся. Стіл був приготовлений до льодового побоїща, на який в суворо вивіреному порядку полетіла святкова вечеря. Традиційні проводи старого року з тостовим навантаженням “незлими, тихими” словами про протилежну стать: “За нас гарненьких і вас невірних”, - виступає Наталі. Звідси і почалося. Чому ми в такий день самі? - А навіщо нам хтось, з кавалерами добре та без них краще. Точно, але чому зараз без них так погано, хіба ти не знаєш чому. Парубки парубками, а відкоркувати шампанське ледь встигли, загадуючи бажання на льоту. Я не знаю про що в цю мить думали дівчата, та я загадала досить просте бажання: “Хочу багато-багато снігу”. Зима без нього не зима, як ніч без мрії не моя.

Напевно в кожному живе дух пригод і, певна річ, Новорічна ніч без центральної ялинки - це втрачена добра половина життя, а якщо уявити собі бразильський карнавал зі всіма атрибутами Півдня. У нашому розумінні Бразилія асоціювалася з легеньким літнім взуттям, “обов’язкова умова - високий підбор” та щось осіннє на вечірнє плаття. Коротенька примітка: Південь скінчився після декількох кроків вулицею, але ж ми мушкетерки, наш девіз: “Тільки вперед”, і не зважати на якісь там дрібниці у вигляді мінус 10 за Цельсієм.

Куди мандруєте, Снігуроньки, - такий спосіб знайомства з боку сильної статі не звернув нас з напрямку. На ялинці не могли ради дати із сірниками. Пальці втратили рухомість, коліна в капронових колготах задубіли. Які там бенгальські вогники, холод брав своє. Несподівано з’являється інша четвірка і позаяк ми мушкетерки, то вони були мужніми гвардійцями. Один підбіг до Ганни ззаду і почав натирати її обличчя снігом. Вона, різко розвертаючись, як дика кішка повалила його на землю. Валялися в снігу на заздрість всім романтикам. Тим часом, Ірина із запалом відбивалася від іншого, він чмокнув її в щічку і отримав ляпаса по повній програмі. Наталі під час палкої полеміки обмінялася зі своїм візаві парою випадів і увійшовши в кураж нанесла смертельний удар: “Мій номер заблокований, у зв’язку з непогашеними боргами”. Я сковзалася на катку з благородним представником цієї четвірки. При всьому моєму бажанні вислизнути з його рук була не в змозі. Так я і зламала підбора. Він схопив мене й усю дорогу ніс на руках. Ось так ми не лише гарно провели час, а й зігрілися. Треба було ставити крапку та чогось бракувало. Ми забули про міру вживання алкогольних напоїв і тому останньою краплею стало домашнє вино, яке виринуло ніби з-під землі. Все було б непогано та Іринка підвела наш союз, при тому “під монастир”. Вона вирішила прийняти холодну ванну, щоправда, не сама. Це її вірні подруги пригадали навички необхідної допомоги при алкогольному сп’янінні. А наші ялинкові кавалери тупцювалися в сусідній кімнаті й наперебій пропонували, хто штучне дихання, хто масаж та ми покладалися на власні дівочі сили. За кілька хвилин відкривши очі Ірина прошепотіла: “Мені холодно, дайте мені тепла, будь ласка”. Терпи, люба моя. Навіть після такої екзекуції їй не стало ліпше. Що ж робити, тим більше сьогодні її вдома чекають, довго не вагаючись, викликали швидку. Чекали близько години, все ж таки новорічна ніч, розуміємо. Дзвінок у двері сповістив про прибуття Санта Клаусів, з червоними хрестами та червоними носами, які й поставили жирну крапку в наших посиденьках. Іринка прийшла до тями, донімаючи всіх питаннями, чому ж їй було так холодно та хто її роздягнув, про що ми з усмішкою згадуємо за склянкою парного молока і на мові кошачій вітаємо всіх з Новим Роком: мур-мур-мур!

Шановні читачі! У кожного з Вас вважаємо є на пам’яті чимало цікавих історій з життя Вашої родини, друзів чи Вас особисто! Отож, просимо Вас не лінуватися, а взяти до рук аркуш паперу, ручку і прийняти участь у двох конкурсах під назвою: “Чого лише не трапляється у житті” та “Про цю людину мають знати”. Наприкінці року автори реальних оповідань будуть нагороджені цінними призами.