Ліна Костенко у Рівному,

Вперше за двадцять років мовчання 81-річна поетеса Ліна Костенко опублікувала новий роман. Цього разу з її пера злетів не поетичний історичний нарис, а прозова розповідь.

“Ліна Костенко - зброя проти брехні, марнославства і підлості”, - так представив найвизначнішу поетесу сучасності її друг та директор видавництва “ А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” Іван МАЛКОВИЧ.

“Доброго дня, - привіталася зі сцени завжди приємна і усміхнена Ліна КОСТЕНКО. - Я вдячна всім і кожному, хто прийшов. Я вже думала, що мене забули, а не забули. Дякую”. У своєму ліричному відступі Ліна Василівна згадала те, як бувала в Острозі, Корці, Дубному, Рівному.

“У своєму романі я хотіла відверто і чесно написати про те, що або ми божевільні, або вони... У книзі описано божевілля цього часу плюс початок третього тисячоліття”, - ділиться з глядачами письменниця.

“Мені дуже шкода було свою рідну незалежну державу, так не хотілося писати чогось прикрого... І я стримувалась”, - пояснила пані Ліна, чому так довго нічого не видавала.

Проте передумати поетесу переконав прихід нового тисячоліття - “хотілось дослідити, як людство входить в міленіум”. Авторці набрид нескінченний постмодернізм в українській літературі у пострадянському “постгеноцидному” суспільстві і захотілось дати старт чомусь новому. А рішучості додала тепер ще й можлива втрата української державності.

“Незалежність - наша, її не можна втрачати. Але коли я побачила, відверто кажучи, що ми її втрачаємо, що це моральна катастрофа. І не лише винні вороги, а часто самі українці, і навіть патріоти. От саме в той момент я вирішила - буду відвертою,” - сердечно мовила авторка.

Ліна Костенко зізналася, що давно хотіла написати “Записки українського самашедшого”, бо у Гоголя є “Записки сумашедшего”, а записки українського божевілля мають свою особливу специфіку.

“Оці постійні розмови про меншовартість і так далі, ви знаєте, це ж тип божевілля, це все схибленість, - пояснила письменниця цю специфіку.

Писала свій роман письменниця з 2001 і завершила у 2010 році. Із настанням Міленіуму почала слідкувати за всіма найважливішими подіями в Україні і світі і майже щодня все занотовувала. Потім дала почитати своїй дочці, письменниці Оксані Пахльовській, яка порадила: “Мамуся, а от якби десь дзенькнула чайна ложечка!” Після цього Ліна Костенко вирішила додати героя - 35-річного програміста - від імені якого йтиме розповідь.

Герой - заручник світових абсурдів, як ідеться в анотації до книжки, прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом у світі надмірної дезінформації і тотального відчуження.

“Те, що я написала про програміста, це тип людей, який я люблю. Це молодь, це мій син - програміст Василь Цвіркунов, це розповідь про його оточення. Це страшно розумні хлопці і дівчата. Ви знаєте, вони часто розумніші, як гуманітарії”, - пояснила свій вибір письменниця.

В анотації до книги зазначено, що “Записки українського самашедшого” - насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики. Ліна Костенко сформулювала жанр свого твору так: “сюрреалістичний Вавилон сучасного світу”.

Малкович, як один із перших читачів відгукнувся так: “Книжка вражає по-справжньому. Здається, у нас так ще не писали”.

Хоча на публіці Ліна Костенко з’являється рідко, але писати не припиняє. Зараз у неї готові до друку дві збірки поезії. Триває робота над іще одним романом, сюжет якого є відголосом від “Записок українського самашедшого” та документальний експедиційний твір про Чорнобильську зону. Прихильники поетеси сподіваються, що видання цих творів надовго не забаряться.

Хоча час летів невблаганно, проте попрощатися із письменницею таки довелося. Всі присутні в залі були безмежно задоволені цим вечором. Проте щасливців виявилося менше, ніж невдоволених. Заявок на презентацію було 2,5 тисячі, проте кількість місць і запрошень - обмежена. Скаржилися й ті люди, які мали на руках запрошення, проте їх не пропускали до середини. Пояснювали це тим, що замість них в середину пропустили віп-персон. Тому молоді нічого не лишалося, як скандувати під театром “Ганьба”. Тай про молодь, яку так любить і просила бачити у себе на зустрічі Ліна Костенко, говорити важко, “ця молодь була молодою 30-40 років тому”, до того ж і рівненських письменників було як “кіт наплакав”. Проте чиновники і депутати вмістилися всі, ще й дружини їхні поряд “вмостилися”... Як то кажуть - всім не вгодиш. Але факт залишається фактом - поет, філософ, митець, безстрашна, кришталево чиста перед своїм народом і власною совістю Ліна Костенко відвідала наше місто і воно було першим. Ми врешті-решт дочекалися її. Сподіваємося, що їй наш слухач сподобався, бо совість нації - Ліна Василівна Костенко - таки подія номер один.

За даними видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, яке є організатором зустрічі з читачами, авторка впродовж трьох тижнів побуває у Львові, Харкові, Кривому Розі, а завершить поїздки теж на Рівненщині - в “Острозькій академії”. Цей заклад у 2008 році висунув створений за її поемою у Рівненському обласному академічному музично-драматичному театрі спектакль “Берестечко” на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.