Краще не падати!

- Основною причиною травматизму взимку є банальний поспіх, - розповідає лікар-травматолог Рівненської міської поліклініки №2 Олександр РАК. - Люди не помічають льоду, припорошеного снігом, а тому падають і отримують різні травми. Крім того, значна частина травм пов’язана з громадським транспортом. Сковзаються і падають при вході та виході в автобуси або тролейбуси. А діти й молодь люблять покататися з розгону на слизькій доріжці, гірці юрбою, збиваючи один одного. Такі ігри призводять до ударів і травм.

- Здається, найчастіше ламають руки й ноги все ж таки люди літнього віку, особливо жінки, так?

- Найбільш поширені травми - переломи кінцівок, які виникають через те, що, падаючи, людина інстинктивно виставляє вперед руку і валиться на неї всією вагою тіла. Тим часом незграбно виставлена нога ламається в області гомілки. У жінок цьому сприяє також носіння взуття на високих підборах. У ньому легко спіткнутися і впасти. Літні ж люди через вікові особливості кістяка (підвищена крихкість, менша еластичність зв’язок і м’язового каркаса) нерідко отримують дуже серйозні ушкодження. Вони частіше ламають хребет, шийку стегна. У літньому віці навіть невеликий удар може викликати перелом. У 95% випадків це виявляється у жінок.

Загалом травмування людей у нас поширено незалежно від сезону. Тому травматизм ділять на виробничий та невиробничий, дорожньо-транспортний, побутовий, дитячий, вуличний, спортивний та ін. На частку першого припадає близько 20%, тобто кількісно різко переважає невиробничий травматизм. Виробничий травматизм, у свою чергу, ділиться на промисловий та сільськогосподарський. Найлегше піддається регулюванню та керуванню виробничий травматизм. Головними умовами його профілактики є ретельна організація на виробництвах заходів з техніки безпеки та суворий контроль за їх виконанням усіма працівниками.

Дорожньо-транспортний травматизм вимагає великої уваги з боку як держави з її контрольно-регулюючими установками, так і конструкторів машин, а також водіїв та пішоходів. Введення обов’язкового користування пасками безпеки в автомобілях сприяло значному зменшенню кількості загиблих у ДТП.

У профілактиці вуличного травматизму головними напрямами є благоустрій вулиць: своєчасний ремонт їх покриття, посипання тротуарів і доріжок в ожеледицю, гарне освітлення у вечірній час, організація вуличного руху, справність засобів руху, облаштування дитячих майданчиків для розваг та ігор під наглядом дорослих.

На жаль, діти травмуються досить часто. Дитячий травматизм має багато характерних особливостей і поділяється на грудний (з моменту народження до 1 року), перед дошкільний (1-3 роки), дошкільний (3-7 років), і шкільний (від 7 до 16 років). Щоб визначити характер травми та її наслідки, важливу роль відіграють саме анатомічні особливості дитячого організму. Найважливішими заходами з профілактики дитячого травматизму є контроль дорослих за вчинками дітей, усунення з поля зору небезпечних предметів - ножів, гострих палиць та шпиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гратися на вулицях та дорогах, купатися без нагляду дорослих та багато іншого.

Наостанок зауважу, що можливість впливу на стан травматизму в цілому з боку медиків становить не більше 10%, а інші 90% залежать від інших чинників, які, у свою чергу, можна поділити на зовнішні і внутрішні. До першої групи відносять екологію, стан місць проживання, робочих зон, зон відпочинку, тротуарів, проїзної частини, справності машин і механізмів. А внутрішніми є дотримання техніки безпеки, принципів безпечної життєдіяльності, правил дорожнього руху, принципів тверезого способу життя.

Термін “травма” походить від латинського слова і в перекладі означає тілесне пошкодження при пораненні. Однотипні ушкодження, які повторюються серед окремих груп населення, визначені поняттям травматизм. Залежно від умов та характеру ушкодження розрізняють такі види травматизму: промисловий, сільськогосподарський, побутовий, вуличний, транспортний, спортивний, військовий, дитячий.

В Україні найбільший рівень травматизму має місце у чоловіків у віці 20-49 років, а у жінок - 30-59 років. При цьому в усіх вікових групах чоловіків цей показник вищий, ніж у жінок.