Хочу бути єдиною жінкою у твоєму житті

Спершу вона шарілася при одній думці про це, але зараз пишалася собою. Іра дала фору чоловікові. Не тільки він міг заводити молодих пасій. Іра знала щоразу, коли в нього з’являлася нова подружка і була твердо переконана, що сама вона маскується значно краще і чоловік нічого не підозрює про її захоплення. Жінка перемішувала овочі в салаті. Вона намагалася зберігати спокій. Ігор був їй хорошим чоловіком, гарним батьком для їхніх дітей. А в нього є ще діти, поза шлюбом? Ні, цього просто не може бути. Випадкові зв’язки - це одне, а позашлюбні діти - зовсім інше. У цьому питанні Ігор завжди був консерватором, і до того ж, дуже обережним. Тому Іра заспокоїлася.

Ігор ще з молодості був галантним, мав вишуканий смак, вмів заворожувати і полонити жіночі серця, до всіх представниць прекрасної статі знаходив підхід. Це вабило Іру і дратувало одночасно. Іноді вона запитувала себе, чому вона, чому він обрав її. Іра не вважала себе особливою, не була серед перших красунь, але щось його в ній причарувало.

Їй завжди заздрили, а вона ще й на цьому грала. Але більше її це захоплювало. Думка, що його хочуть всі, а він належить тільки їй... Так вона думала перших п’ять років їхнього сімейного життя. Вона сильно переживала, коли в нього з’явилася перша коханка, можливо, вона була і не перша, але перша, про яку Іра дізналася, або, краще сказати, про яку Ірі допомогли дізнатися. Іра страшенно хвилювалася. Однак помітила, що Ігор став до неї уважнішим, їй лестило, з якою ніжністю і турботою він оберігав свою сім’ю. Наступних п’ять років Іра думала: “Хоч він і спить з іншою, він належить тільки мені”. Однак після десяти років подружнього життя думки змінилися: “Хоч він і з іншою, але я завжди буду матір’ю його дітей”.

Нарешті прийшов Ігор. Після вечері діти порозходилися кімнатами, вони залишилися удвох. Ігор читав газету. Іра не витримала.

- Я хочу, щоб ти її покинув. Хочу знову бути єдиною жінкою у твоєму житті. Не хочу ділити тебе ні з ким.

Натомість Ігор іронічно промовив:

- Хай кине в мене камінь той, хто безгрішний.

Яка ж дурна вона була, коли думала, що він не здогадується. Він далі спокійно читав газету. А в її очах набиралися сльози.

- Для мене це нічого не означає. Я стомилася бути зрадженою, слухати брехливі виправдання. Я була тобі вірною дружиною, але тобі цього виявилося замало.

- Не треба цього, ти знала за кого виходиш заміж.

- Я хочу, щоб все змінилося.

- Ти стільки років мовчала…

- Всьому приходить кінець. Моє терпіння небез-межне. Я не хочу змушувати тебе обирати, вони чи наша сім’я, але я так більше не можу. Не хочу.

- Це безглуздо, я ніколи не ставив під загрозу тебе чи дітей. Ви найдорожче, що в мене є.

Минув час. Ігор вдав, наче нічого і не сталося. З Іри актриса була гірша. Вона забула про студента. Відбивала його дзвінки, ігнорувала смски.

Одного вечора, повертаючись додому, Іра побачила Ігоря з іншою. Пакунок з продуктами випав з її рук. Вона хотіла набрати його номер і запитати, де він. Але для чого? Почути ще одну брехню? Вона хотіла піти за ними. Дати йому ляпаса, сказати, як сильно вона його ненавидить.

Іра зателефонувала студенту. Вони зустрілися в кафе. Андрій завжди дарував їй квіти, але Іра ніколи не забирала їх із собою. Вона не знала, як пояснить це вдома. Вони знову почали зустрічатися. Так тривало ще кілька місяців. Ірі стало байдуже, з ким зустрічався чоловік. Вона стала байдужою. Вона навіть не була впевнена, чи любить його досі, не могла зрозуміти, в чому полягає його дивна любов. Студент все палкіше закохувався в Іру.

- Переїжджай до мене.

- Хм, а тебе не бентежить наявність у мене чоловіка, дітей.

- З чоловіком розлучишся, а з дітьми - поладимо.

- Я ж тобі життя можу зламати. Тобі якраз час жити, розважатися, для чого ти марнуєш своє життя. Не вірю, що навколо тебе не в’ються дівчата.

- Я люблю тебе, втрачаю розум від тебе і божеволію.

- Тобі не на менеджера, а на актора вчитися треба було. Циркове училище за тобою плаче.

- Можеш мене ображати, це нічого не змінить.

Ірин розум гукав їй зупинити все це. Але чуючи ці солодкі слова, вона була невладна над собою. Якогось вечора Іра повернулася додому і відчула, що щось не так. Вона не могла зрозуміти, що саме. У вітальні стояла чоловіча пара взуття. Ні, не чоловіка. Знайомі черевики, але вона не могла збагнути, чиї саме. Було чути чоловічий парфюм, але не Ігоря. На кухні сиділи Ігор та Андрій. Іра не могла повірити своїм очам.

- Цей молодик до тебе, Іро. Ти перевершила себе.

Іра зомліла. Що було далі, вона не знала. Прокинулася в лікарні. Не було ні Ігоря, ні Андрія. Лікар повідомив страшну звістку. У неї - рак.

...У дверях стояв Ігор. Він підійшов, взяв її за руку.

- Не бійся, разом ми з усім впораємося.

Іра дивилася на нього, а серце щемило від болю.

Ти єдина у моєму житті.