Здолаємо труднощі студентської адаптації

Людина, що переходить до нового періоду життя, нового віку, - це людина, що переживає певні зміни. До цього нового потрібно адаптуватися, тобто, пристосувати себе до нових умов. До своїх же нових можливостей або обмежень.

Так, зміни - це певний стрес. Переживати стрес є нормальним для людини як для біологічної істоти. Природою передбачуваний механізм реакції на стрес та адаптації до нових умов. Питання в тому, як саме проходить адаптація. І тут саме час згадати жартівливий вислів про експромт: “Найкращим експромтом є той, що підготований заздалегідь”.

Проблема переходу України до нової соціально-економічної структури характеризується реформуванням усіх сфер життя суспільства, зміною характеру комунікативних зв’язків, інтеграцією країни в міжнародний простір.

Шляхи докорінного реформування визначені Державною національною програмою “Освіта” (Україна ХХІ століття), Законами України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національною доктриною розвитку освіти України та Болонською декларацією, спрямованою на створення єдиного європейського освітнього та наукового простору вищої освіти.

Національна доктрина розвитку освіти України спрямовує діяльність освітян на пошук нових, відкритих і демократичних моделей управління освітою, яке має стверджуватися як державно-громадське й орієнтувати освітні процеси не на відтворення, а на розвиток.

Діяльність вищих навчальних закладів має бути спрямована не тільки на випуск освіченого та інформованого виконавця, готового для роботи у певній соціальній ніші за стабільним алгоритмом дій, а на формування особистості, яка може вільно здобувати та опрацьовувати інформацію, оволодівати навичками ділового спілкування, орієнтуватися в наявній ситуації, самостійно приймати рішення, мати проективне мислення, здатність до самоорганізації та саморозвитку в умовах, що швидко змінюються.

Нині технології адаптивного управління частіше застосовуються у сфері загальної середньої освіти, для якої вони найбільш розроблені.

Проте, можливості адаптивного управління загальною середньою освітою можна поширити на діяльність інших навчальних закладів, у т.ч. на вищі навчальні заклади.

Сьогодні існує проблема професійної адаптації студента до умов нової організації, і полягає воно у створенні сприятливого соціально-психологічного клімату як своєрідної системи. У цій системі процес адаптації студента аналізують з фізіологічного, соціального, професійного та індивідуально-особистісного боків. Такий підхід дає можливість максимально врахувати особливості психофізіологічного стану студента, зовнішнього середовища, взаємин студента з іншими суб’єктами навчального процесу та специфіку самого навчального процесу. Важливо знати, наскільки переконливо студент сприймає й переосмислює зовнішні впливи та процеси, адже від цього залежить успішність його емоційного входження в соціально-психічний простір навчального закладу.

Йдеться про формування в студентів адаптивних здібностей, яких їм бракує особливо під час проходження переддипломної практики і на початку професійної діяльності. Адаптивні здібності - це індивідуально-психічні особливості, які в єдності свідомості й діяльності проявляються в успішності і якісній своєрідності пристосувальної поведінки особистості. Адаптація здібностей визначає зміну поведінки й ставлення особистості до соціального середовища. В основі такої зміни лежить рефлексивно-мотиваційні процеси, які перетворюють зміст сутності студента: від орієнтування на пристосування до усвідомлення, спрямованого на подолання труднощів і самозміну. Відмінними характеристиками студентів педагогічних вишів є емоційно-вольові особливості й високий рівень комунікативних якостей, які і створюють базу в розвитку адаптованих здібностей у процесі навчання.

У структурі адаптивних здібностей задіяні майже всі складові психологічного механізму особистості. Чинником розвитку адаптивних здібностей є перебудова мотиваційно-рефлексивного ставлення особистості до освоєння нової діяльності, змінних умов середовища.

У навчально-пізнавальній діяльності, особливо на перших курсах, провідним мотивом є пристосування до нової навчальної ситуації, її організаційних змін. На початковому етапі навчання студенти стикаються з проблемами загального характеру: засвоєнням нових форм навчання, побудовою нових соціальних стосунків. Адаптивні здібності початкового навчання студента визначаються його попереднім індивідуальним досвідом і відрізняється високим ступенем конформізму в поведінці.

Таким чином, адаптивні здібності студентів розвиваються в навчальній діяльності вишу.

Потрібно зауважити, що особливістю адаптивного управління є активізація природних сил і механізмів розвитку людини. Воно сполучає зовнішнє управління й самоуправління, спрямовуючи процеси за природним шляхом здійснення. При цьому, сполучення функцій управління й самоуправління здійснюється вже на першому етапі розвитку системи. Надалі впливи тільки спрямовують дії шляхом самоуправління.

Таким чином, для здійснення адаптивного управління у ВНЗ необхідно створити відповідну критеріальну систему для відстеження динаміки розвитку професійної діяльності педагогів, керівників, самого навчального закладу. Це складає наступні завдання дослідження щодо створення гнучкого механізму управління вищим навчальним закладом.