Як випускники вузів кріпаками стали

І хоча у Законі України “Про вищу освіту” зазначається, що “випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи”, інший нормативно-правовий документ забирає у них це право. Мова йде про Постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року №992, згідно з якою випускники вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, “повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років” або відшкодувати до державного бюджету вартість навчання. От і виходить, або відпрацюй “повинність”, або сплати “грошовий оброк” - все, як на початку ХІХ століття!

І замість того, аби навести лад у правовому полі та розробити демократичні механізми врегулювання цієї проблеми, “нова влада” з комсомольським запалом почала втілювати в життя старі. Впродовж 2010-2011 рр. по всій країні Контрольно-ревізійне управління здійснило перевірки вищих навчальних закладів на предмет відпрацювання випускниками, які навчалися за кошти державного бюджету, трьох років за місцем призначення. І практично у всіх вузах “було виявлено типові порушення на мільйонні суми щодо неефективного використання коштів державного бюджету”, адже частина випускників були працевлаштовані на підприємствах, установах та організаціях приватної форми власності. І попри те, що з кожним роком державних підприємств стає все менше, а з деяких спеціальностей знайти вакансії в державному секторі взагалі неможливо, попри відсутність обіцяних державою соціальних гарантій для молодих спеціалістів (зокрема, незабезпечення житлом), попри відсутність механізмів визначення та відшкодування випускниками вартості навчання, представники КРУ все ж швиденько порахували “державні збитки” та зобов’язали вузи їх усунути, а щоб останні не зволікали, то для деяких з них ще й рахунки заблокували. От і змушені вищі навчальні заклади замість освітньої діяльності писати сотні позовів до суду на своїх колишніх випускників, аби ті повертали кошти за навчання, свідомо розуміючи абсурдність такої справи.

Закон - як дишло

Після того, як така практика набрала масового характеру, під тиском студентів прес-служба Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 12.04.2011 року прийняла роз’яснення, в якому йдеться, що “в обов’язки вищого навчального закладу входить сприяння працевлаштуванню своїх випускників”, а не обов’язок їх 100-відсоткового працевлаштування. Крім того, згідно з даним роз’яснення, “керівництво вищих навчальних закладів, за умови відсутності запитів від державних підприємств, установ та організацій, може сприяти працевлаштуванню випускників на підприємства, установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж є платниками податків і роблять внесок у розвиток економіки країни”.

Цілком логічно виникає запитання - хто ж має рацію? Чому чиновники найвищих рангів по-різному читають одні й ті ж нормативно-правові документи? Чому представники КРУ вважають це “порушенням” і нараховують мільйонні “збитки”, завдані державі, а Міносвіти оприлюднює прямо протилежне трактування? Вражає також масовість та синхронність дій контролюючих органів. Все це наводить на думку, що без політичної інтриги тут не обійшлося, а отже, потрібно шукати, кому це вигідно.

Версій може бути дві:

1. Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник розіграв відповідну ком-бінацію, аби “приборкати” непокірні вузи, спочатку загнавши їх в глухий кут, а пізніше виступивши в ролі “рятівника”. Версія цілком життєспроможна, враховуючи неабиякий хист Табачника як стратега, хоча і занадто ризикована з огляду на можливі акції непокори не лише з боку адміністрації вузів, а й з боку студентів, адже студентський Майдан навряд чи простив би йому Президент.

2. Більш ймовірним є другий сценарій, який спланований опонентами Табачника (а їх немало і вони цього не приховують) із середовища найближчого оточення Віктора Януковича (приміром, з Адміністрації Президента), а це вже - серйозне протистояння в “монолітній” владній вертикалі із залученням зовнішніх чинників, що також є вкрай небезпечним для його ініціаторів.

Яка з цих версій є достовірною, ми дізнаємося вже восени, коли передбачається прийняття нового освітянського закону, або ще раніше - з кадрових змін у “високих кабінетах”.

Як не потрапити у пастку (поради експерта)

Допоки чиновники ділять владний пиріг, перед студентами стоїть серйозна дилема - як діяти у цій ситуації. Ось декілька порад абітурієнтам та студентам:

1. При виборі майбутньої професії обов’язково врахуйте своє бажання (чи небажання) працювати за фахом, адже цілком ймовірно, що Вам все ж доведеться відпрацьовувати три роки за спеціальністю.

2. Обов’язково врахуйте також і ситуацію стосовно затребуваності омріяної професії на ринку праці, адже зараз держзамовлення формується не за принципом потреби регіону чи держави в кадрах певної спеціалізації, а за зовсім іншими пріоритетами.

3. Вже з першого курсу Вашого навчання у вузі займіться плануванням своєї майбутньої кар’єри - складіть своєрідний план дій в напрямку самоосвіти залежно від Ваших уподобань: вивчення іноземної мови, покращення комп’ютерної грамотності, громадська активність, здобуття водійських прав, набуття певного досвіду роботи у вільний від навчання час (хоча б і на волонтерських засадах), стажування та ін. Все це суттєво прикрасить Ваше резюме та збільшить шанси знайти солідну роботу після отримання диплому.

4. Пошук майбутнього місця роботи розпочніть ще за 1,5-2 роки до закінчення Вашого навчання у вузі, користуючись послугами центру зайнятості, кадрових агенцій, а також використовуючи свої особисті зв’язки чи можливості близьких людей.

5. Для студентів-випускників, які не врахували вищенаведених рекомендацій, варто невідкладно скористатись допомогою відповідних структурних підрозділів вузів, що займаються працевлаштуванням випускників, отримати в них необхідну консультацію як щодо наявних чи прогнозованих вакансій, так і стосовно можливості скористатися звільненням від обов’язкового відпрацювання, або, принаймні, для того, щоб вибрати собі місце майбутньої “панщини”.

6. Якщо ще є трохи часу, то можна “встигнути” отримати офіційне звільнення від обов’язкового відпрацювання: завагітніти, народити дитину, піти на службу в армію за контрактом тощо (більш детально - у Постанові Кабміну від 22 серпня 1996 року №992).

7. Останнім варіантом не відпрацьовувати і не повертати кошти за навчання залишається суд, але він і коштуватиме недешево і гарантій прийняття вигідного Вам рішення не дає.

Пам’ятаймо, вихід завжди є, навіть тоді, коли ми його не бачимо!