Сезон щавлю

З лікарською метою використовують кореневища з корінням, рідше його плоди. Коріння містить значну кількість дубильних речовин, похідні антрахинона, куди входять антраглікозід модін і хрізофанова кислота. Крім того, в корінні знаходяться: кавова кислота, смоли, ефірні олії, органічні сполуки заліза і вітамін К. Листя містить флавоноїди гиперозід і рутини, вітамін С і каротин. В цілому ж рослина містить багато щавлевокислого кальцію. Кровоспинні властивості екстрактів щавлю не поступаються, а іноді й перевершують активність розчинів хлористого кальцію і адреналіну. Тому щавель застосовують при проносах, кровохарканні, виразках, що кровоточать, геморої. При проносах і кровотечах застосовують відвар з 20 г кореня на 200 г води по столовій ложці 3-5 разів на день.

Відвар з 5 г насіння кінського щавлю на 500 г води, по 200-300 г на добу, добре діє при диспепсії, проносах та інших кишкових інфекціях у дітей у віці від 6 місяців і старше.

Г.Т.Писько (Чернівці) експериментально і клінічно вивчив дію 10-процентної настоянки кореня кінського щавлю. Автор запропонував цю настоянку по 40-50 крапель 3 рази на день при гіпертонічній хворобі. Нещодавно з’явилася інформація про гіпотензивну і заспокійливу дію на хворих з першою і другою стадіями гіпертонічної хвороби рідкого екстракту щавлю.

У народній медицині кінський щавель, крім того, вживають при цинзі, захворюваннях печінки із застоями крові в черевних органах, а також як протигнильний і “кровоочисний” засіб. Беруть 26-30 г кореня на 6 стаканів води, кип’ятять 1 годину, настоюють півгодини, п’ю-ть по 1 стакану на день. Застосовують зовнішньо - при шкірних захворюваннях, корості, лишаях, екземі. Порошок з листя і кореня використовують для лікування гнійних ран, що кровоточать.

При лікуванні опіків у вигляді компресів застосовують 5-процентний відвар насіння щавлю. На деякі місця товчений корінь і листя прикладають до гнійних і кривавих ран.

На городах вирощують щавель кислий (R. acetosa L.), такий, що має харчове значення. Препарати з нього застосовують з лікувальною метою - порошок з кореня (по 0,5 г на ніч) - як проносне. Або відвар трави з коренем по столовій ложці 3 рази на день - при проносах.

Сік зі свіжого листя по 1-2 чайних ложки на склянку солодкої води вживають при жовтяниці та інших захворюваннях печінки і як слабкий сечогінний засіб.