За тюремними дверима, але не тюрма

Нещодавно швидка допомога привезла до приймального відділення лікарні чоловіка, що спочатку мирно спав, а потім став так буянити, що і охоронця довелося залучати, і міліцію викликати. Зранку чоловік нічого не пам’ятав, побажав залишитися невідомим і спокійно пішов додому.

- Випадки, коли потрібно викликати міліцію - рідкість, - стверджує завідуючий приймального відділення рівненської міської лікарні Олександр ВЕРЕМЧУК. - Ця кімната поповнюється ввечері, п’яні люди сплять до ранку, часто створюючи проблеми медпрацівникам, а потім ми їх відпускаємо. У вихідні та святкові дні, як правило, більше “відвідувачів”. Але ми нікого не тримаємо силою, якщо людина хоче піти - ніхто не заперечуватиме.

Хворих привозить швидка допомога, якщо запах алкоголю дуже явний і якщо людина уже не тримається на ногах. Інколи у п’яних бувають черепно-мозкові травми, в такому випадку до роботи залучають нейрохірурга, який обстежує і обробляє рани. Якщо пульс і тиск в нормі, то медсестри та лікарі лише спостерігають за такими людьми, але якщо людина має травму очей, грудної клітки або опіки, то це справа рук обласної лікарні.

Досить часто в “медвитверезник” потрапляють люди без постійного місця проживання. “Зовні навіть не зрозуміло скільки їм років, бо вони ведуть такий спосіб життя, що нам здається, це людина похилого віку, а насправді йому навіть немає сорока”, - коментує лікар. У приймальному відділені знаходиться журнал, в якому реєструють всіх, кого привозять. Там зазначається час прибуття, час виписки з лікарні та дані хворого. “Є й такі, що не бажають називатися, в такому випадку ми пишемо “невідомий”, - додає пан Олександр. І хоч лікарня витрачає гроші на медикаменти, перебування тут є безкоштовним.

Всі медсестри та лікарі ставляться з розумінням до таких людей, але вважають неправильним те, що кімната для осіб, які перебувають у стані алкогольного сп’яніння - у приймальному відділенні лікарні. “На жаль, це не нам вирішувати. Але навіть, якби в Рівному відкрили повноцінний медвитверезник, то цю кімнату навряд би закрили”, - підводить підсумки Олександр Якович.