“Баксік” - скляк?

Що ж ми маємо: США сьогодні - єдина світова супердержава, її валюта (готівкова та безготівкова) є по всьому світу. Чим вона реально забезпечена і наскільки захищена від зникнення, або знецінення? Для відповіді на це питання потрібно згадати, що ще три десятиріччя тому у світі були дві наддержави - США та СРСР. Суперімперії були різні, але доволі подібні. Звернемося до долі валюти останньої - радянського карбованця. Десятиріччя він був стабільний до непристойності. Буханець хліба коштував 16 копійок, пакет кефіру 7, а в тролейбусі можна було кататися за 4 копійки. Перелік “залізобетонних” цін у СРСР можна продовжувати до нескінченності. Фактично кожна радянська родина мала заощадження і могла на роки вперед прогнозувати свій сімейний бюджет. Так, карбованець, на відміну від долара, не був вільноконвертований і в готівковому вигляді не обертався за безмежними кордонами Радянської держави. Однак, добра частина світу продавала за нього СРСР і купувала в цій валюті продукцію. Країни - члени СЕВ (вся Східна Європа), і десятки держав “соцорієнтації” розраховувалися між собою “переводним рублем”. Таким чином, користуючись статусом наддержави, СРСР отримував за свої гроші продукцію майже зі всього світу і забезпечував власні промислові підприємства гарантованими закордонними замовленнями.

Наведу простий приклад. Якщо ми згадаємо пересічний гастроном початку вісімдесятих років, то побачимо: болгарські, кубинські та в’єтнамські цигарки, каву з Ефіопії та Нікарагуа, цитрусові з Куби, болгарське вино та коньяк, угорських курей та ковбаси (якщо пощастить), ще сотні видів продуктів з “братніх країн”. Подібна ситуація була в усіх сегментах народного господарства СРСР. “Видоювання” необхідної продукції не завжди було простою справою і час від часу “браття по СЕВу” намагалися втекти від міцних радянських обійм. Результат був завжди однаковий - танки і вояки швиденько повертали східних німців у 1953, угорців - у 1956, чехів - у 1968 та поляків - у 1981 роках до вигідного СРСР соцтабору. Таким чином військова міць забезпечувала економічно вигідні умови існування радянської імперії. Так було до другої половини вісімдесятих років минулого сторіччя. До тих пір поки СРСР не застряг на ціле десятиріччя в афганській війні. Після поразки (офіційно - завершення виконання інтернаціонального обов’язку в Демократичній республіці Афганістан) 1988 року - молодші партнери по табору зрозуміли, що військова могутність імперії підупала і буквально за півтора роки майже всі режими в країнах соцтабору розвалилися, а нові правителі відмовилися від усіх попередніх економічних домовленостей. Що було після цього, пам’ятають усі, кому зараз за тридцять - порожні полиці магазинів, крах імперії і з ним його валюти.

Що ж прийшло на місце рублевих банкнотів із зображенням Леніна і надписом, що вони гарантуються усіма активами СРСР? Фактично всі грошові одиниці нових держав СНД страждали на один недолік. Вони були дуже ненадійні. Ми добре пам’ятаємо долю купоно-карбованця і те, як в середині дев’яностих усі громадяни України стали мільйонерами - щастя це чомусь не прибавило. Таким чином потрібна була валюта з такою стабільністю, аби бути еквівалентом усього. Нею став долар США - він же “зелень”, “бакс”, “баксюк” і так далі.

Наскільки американська валюта є стабільною? Якщо провести аналогію з радянською, то треба дивитися не стільки на економіку, скільки на військовий та політичний стан останньої наддержави. США витрачають на військові цілі приблизно стільки ж грошей, скільки весь інший світ разом узятий. Тобто економіка США - найбільша у світі, але вона не дорівнює усім іншим економікам... Наведу простий приклад - найдорожчими військовими кораблями сьогодні є авіаносці. У США їх 15, в тому числі шість побудованих після 1991 року, коли радянської військової загрози вже не існувало. В Англії є два маленьких авіаносця, у Франції, Росії, Італії, Індії та Іспанії - по одному. Навіщо США аж п’ятнадцять, не зрозуміло. Все одне жоден супротивник не може виставити нічого подібного. Так само і по іншим видам озброєнь. Маленька ремарка - величезну двомільйонну армію США треба утримувати, а тут ще остання наддержава влізла у дві сухопутні війни в Іраці та Афганістані. Мало того, що обидві війни затягнулися, але вони є партизанськими і в них не потрібні розумні бомби та ракети. Для їх ведення треба мати сотні тисяч звичайних солдат з гвинтівками та кулеметами. Коштують такі конфлікти надзвичайно дорого і виграти їх практично неможливо. Досвід СРСР в Афганістані чомусь у Вашингтоні забули. Нинішній бюджетний дефіцит США значною мірою викликаний саме цими двома війнами, але не тільки ними. Для того, аби бути головною демократією у світі США, потрібно годувати десятки “недорозвинутих демократій” по всьому світі. Годувати доларами... До того ж рівень життя в Америці має бути дуже високим і державі потрібно витрачати астрономічні суми на підтримку цих самих стандартів. Однак і це ще не все.

Через високий рівень життя, продукція виготовлена в США втрачає конкурентноздатність на світових ринках. Для прикладу, зайдіть в будь-який гіпермаркет електроніки і подивіться країни, з яких надходять до нас телевізори, фени та ноутбуки. Так що в США окреслився величезний дефіцит торговельного балансу. Країна завозить продукції і сировини більше, ніж вивозить. Щоправда, є одне “але”. Купує вона все це за свою власну валюту. Мало того, вона цю валюту ще й експортує. Друк стодоларової банкноти коштує американцям п’ятнадцять центів, а купити за неї можна на всі сто доларів і то по всьому світу... Ми не знаємо скільки американської готівки розкинуто по планеті. Зрозуміло лише, що дуже багато. Що ж далі?

Нинішня криза навколо держборгу США - подія серйозна, але не занадто. Борг номінований у власній валюті можна збільшувати до нескінченності. Доля готівки США залежить від дій кількох людей у Вашингтоні і тому, в який бік вони розвернуть ситуацію, невідомо. Зрозуміло лише те, що ми за всім цим можемо тільки спостерігати. Надії на нашу гривню та НБУ досить примарні. Під час усіх фінансових криз Нацбанк України проявляв себе доволі кволо. Ось і зараз Центрабанк Росії потроху зменшує курс американської валюти до рубля і вже дотягнув його майже до кризового рівня. У нас курс гривні до долара стоїть непохитно вже багато місяців. Чому, не зрозуміло. Подібні дії, а точніше повна відсутність їх, не може не викликати напруження, але й панікувати не варто. Врешті-решт долар є валютою великої країни та забезпечений усіма її активами...