Життєвий шлях справжнього полковника Василя Лазутка

Василь Іванович народився і виріс у Брянській області в Росії у родині колгоспників. Саме батьки прищепили малому Василю любов до порядку, на власному прикладі показали значення слова “відповідальність”, і пояснили, що краще казати правду, якою б вона не була, аніж брехати. З роками ці основні життєві тези стали золотими правилами Василя Лазутка, якими він керується на роботі, в родині, між друзями. І зізнається, що для нього безвідповідальний вчинок не має статі чи спорідненості, адже в житті кожен повинен залишатися людиною слова: сказав - зробив, і крапка.

Після служби у Збройних силах, Василь Іванович оселився на Донбасі. Незважаючи на те, що за плечима був диплом вчителя початкових класів, влаштувався працювати водієм на одному із автотранспортних підприємств міста Харцизьк Донецької області. Тоді ж зустрів свою майбутню дружину, яку ствердно називає свою другою половинкою, і одружився.

Але своєю професійною кар’єрою Василь Лазутко завдячує не лише дружині, яка жодного разу не дорікнула його занятістю, частою відсутністю вдома, а й рідному дядьку, який працював у Харцизькому міськвідділі міліції і переконав молодого водія стати міліціонером. І не пошкодував, і вже через п’ять років роботи “наздогнав” дядька на посаді: Василя Івановича призначили заступником начальника з оперативної роботи, а дядько був заступником начальника з громадської безпеки.

“Я не одразу зрозумів, що це моє покликання, - зізнається головний міліціонер Рівненської області. - Та й працювати було нескладно - розкривав майже усі злочини”. Рік за роком змінювалися посади, обов’язки, аж поки 1992 року полковника не перевели до Києва. За ним поїхала і родина, яку тепер уже доповнювала донька.

Василь Іванович одразу навчився розмежовувати професійне і особисте життя, і ніколи не брав роботу додому, хіба що тривожний телефонний дзвінок серед ночі вмить нагадував, що він насамперед правоохоронець. Однак попри тотальне навантаження, постійні відрядження, він як ніхто навчився цінувати ті дорогоцінні хвилини, які можна провести із сім’єю. Коли підростав син, Василь Іванович був настільки зайнятий на роботі, що малий називав татом його світлину, а його самого - дядьком. Попри це син перейняв у батька любов до землі, бо вони, на противагу дружині, яка полюбляє вирощувати квіти, разом обробляють невеликий город, а також завели курей і опікуються голубами. Ці дивні пернаті - особлива тема у житті полковника, адже голубів він ганяв, ще коли був дитиною. І, зізнається, як тільки випала нагода побудувати окрему голуб’ятню, одразу це зробив. А ще Василь Лазутко надзвичайно любить коней, які нагадують йому про сільське босоноге дитинство. А останнім часом - не може натішитися онуком.

2005 року, з посади заступника начальника 3-го управління Департаменту оперативно-технічних заходів при МВС України, Василь Іванович пішов на пенсію. Він і досі не розуміє, як зміг так довго витримати без роботи у правоохоронних органах, хоча і не сидів склавши руки. “Я пропадав п’ять років поспіль”, - чесно зізнається полковник. Лише на початку 2010 року Василь Лазутко знову зміг вдихнути на повні груди, він - заступник начальника Департаменту карного розшуку МВС України. До речі, саме дружина наполягла на тому, аби він повернувся до Міністерства внутрішніх справ і продовжив свій професійний шлях, якому Василь Іванович присвятив більше двадцяти років.

Наразі минуло два місяці, як полковник міліції Василь Лазутко очолює міліцію Рівненської області. Чи важко бути далеко від родини? Так, але труднощі, зізнається, загартовують, а у розлуці стосунки стають міцнішими.

- Я завжди на роботі, навіть у вихідні дні, - розповідає Василь Іванович. - Адже чудово розумію, що у підлеглих є сім’ї, домашні клопоти. А я тут один… Тому намагаюся максимально наповнити справами свої будні. Щоправда, майже завжди у неділю зранку я ходжу до церкви, як, до речі, і більшість правоохоронців.

- Як Ви оцінюєте рівень професійності колективу, а саме обласної міліції, яким Вам довірили керувати?

- Не найгірший, це точно. Є дівчата-слідчі, які розслідують по три кримінальні справи щомісяця, а от у карному розшуку бракує спеціалістів.

А зважаючи на те, що структура МВС знаходиться у процесі реформування і оптимізації, вимоги до рівня професіоналізму працівників органів внутрішніх справ зростають. І я не допущу, щоб моїх підлеглих ловили на хабарах, як нещодавно сталося, - це неприпустимо, це ганьба. Тому намагаюся призначити на керівні посади найдосвідченіших працівників. Кажуть, нова мітла по-новому мете, - аж ні - оновлювати кадровий корпус - означає давати дорогу розумним і професійним людям, які працюватимуть чітко і з результатом. Наразі в апараті управління вже змінили начальника УДСБЕЗ, начальника по боротьбі з організованою злочинністю та начальника управління карного розшуку.

- Скорочення буде?

- Так, апарат управління скоротять на 30 відсотків, тобто на 450 осіб.

- А райони?

- Райони не зачіпатимемо, там велика нестача дільничних, а вони у селах - основна сила. Наприклад, у Сарнах не вистачає 11 чоловік. Щоправда, ненадовго, бо до нас прийшло 80 молодих спеціалістів, з яких будемо укріплювати службу дільничних. Спершу навчимо, закріпимо за ними наставників, працівників, які певний період проробили у слідстві, карному розшуку, на дільницях. Переведемо і тих, хто не хоче або не може займатися оперативною роботою. Це видно одразу.

- То Ви суровий керівник.

- Вважаю для початку потрібно навчити людей працювати, а потім з них вимагати. Звісно, якщо є подання прокуратури і порушений Закон, ми зобов’язані карати. При цьому за конкретні розкриті злочини правоохоронців завжди заохочуємо. Днями за розкриття злочину за гарячими слідами вручив прапорщику міліції та сержантові Рівненського МВ грошові винагороди. Ці співробітники оперативно затримали фальшивомонетника - студента одного з вишів Донецька і вилучили в нього 43 стодоларові купюри, виготовлені на звичайному принтері. Перед кожною колегією нагороджуємо кращих співробітників. Наприклад, на День Незалежності декого чекають позачергові звання і навіть нагорода від Президента України.

- Як тоді Ви оцінюєте стан злочинності на Рівненщині?

- Рівень злочинності приблизно однаковий, що на Закарпатті, що у Тернополі, що на Рівненщині. З більш як 30 тисяч зареєстрованих повідомлень, ми порушили 3 846 кримінальних справ по злочинах. І у порівнянні з минулим роком кількість зареєстрованих злочинів знизилась на 6,3 відсотка, а от кількість звернень на 7 тисяч більша. Немає нерозкритих вбивств, тяжких тілесних зі смертельними наслідками, і інших контрольних злочинів. Зменшилася кількість пограбувань, крадіжок, хуліганств тощо. Та це зовсім не означає, що на Рівненщині все добре.

Справою честі для мене став пошук злочинців, які здійснили розбійні напади на банківські установи, а останній буквально за три дні до мого призначення на посаду. Ця справа у мене на контролі, тому деяким керівникам навіть довелося “подякували” за роботу. Їх професійний рівень я оцінив ще працюючи у Департаменті. Зараз ми створили слідчо-оперативну групу і я впевнений, є перспектива на розкриття цих контрольних злочинів. До того ж аналогічний був вчинений на території Волинської області, навіть кров зійшлася, відтак можна припустити, що діє група гастролерів.

У Рівному мене турбують пограбування на вулицях - забирають золоті прикраси та мобільні телефони. За це щоранку в мене у кабінеті проходить “розбір польотів”, та впевнений, що це не надовго.

- А ви піднімали статистику минулих років. Яка ситуація?

- Близько 23 тисяч нерозкритих справ. Однак, заважаючи на те, що за час мого перебування на посаді, а саме протягом червня було розкрито 53 злочини, справа зрушила з мертвої точки. Зараз обираємо найбільш перспективні до розкриття злочини, однак вагомою перепоною для цього стає латентність їх вчинення. Проміжок часу між тим, коли стався злочин, і тим, коли постраждалий звернувся по допомогу до міліції, подекуди є надто довгим, і зреагувати відповідним чином правоохоронці вже не можуть. А є такі випадки, коли затримані розповідають про злочини, щодо вчинення яких постраждалі навіть не зверталися до міліції. На жаль, за півроку ми не змогли розкрити жодного вбивства минулих років, вимагання, навмисного пошкодження майна, підпалу тощо. Але вважаю, що це справа часу, тим більше після повної реорганізації та оновлення управлінського складу.

- Чи є, окрім кадрового потенціалу, технічно-матеріальна можливість працювати?

- Звичайно є. До того ж, з наближенням ЄВРО-2012 проситимемо місцеві органи влади встановити більше відеокамер. Ось, наприклад, у Рівному, влада має подбати про відеонагляд за усіма багатолюдними місцями.

- Відеокамери справді допомагають у роботі?

- А як же, у великих містах 80 відсотків злочинів розкривають саме завдяки відеокамерам. А тому ми вимагаємо їх встановлення у приватних структурах і банках. Один лише силует злочинця може значно полегшити його пошук.

- Можливо, це б полегшило пошук людей, які зникають в нікуди?

- Це не найбільша проблема на сьогодні. Наразі у розшуку знаходиться 49 осіб, 30 знайшли з початку року. З 329 заяв та повідомлень про безвісне зникнення осіб, місцезнаходження 285 було встановлено протягом десяти діб, з них - 64 неповнолітні особи.

Між іншим, якщо зникає дитина, а це відбувається принаймні раз на тиждень, одразу порушується кримінальна справа. Останній випадок був у Демидівському районі. Хлопця затримали аж в Одеській області. При цьому фактів за півроку, щоб дитина стала жертвою злочину, ми не мали. Сама убила - так. Ви ж пам’ятаєте ситуацію у Зарічнянському районі: тітку - сокирою, сестру - у колодязь. На щастя, такі випадки поодинокі, а відсоток злочинів, які скоїли діти, становить лише 6,5 відсотки від загального. Або ми погано працюємо, або діти взялися за розум.

Наразі активно розшукуємо і злочинців. З цією метою нині проходить операція “Розшук”. На сьогодні вже розшукали 129 злочинців, на жаль, на волі і досі гуляють ще 172 правопорушника. Не всі вони знаходяться на території України. І найбільшою перепоною для їх затримання є ті країни, з якими Україна не підписала договір про екстрадицію. Дістати у такому разі їх майже неможливо.

Під час операції цифра розшукуваних злочинців зменшиться, бо є достатньо напрацьованої інформації.

- На Рівненщині про Вас більш активно заговорили тоді, коли отримавши під час прямого ефіру на телебаченні інформацію про самогонників, ваші працівники майже одразу прикрили лавочку. Ви завжди так оперативно реагуєте?

- Звичайно, нехай люди звертаються, ми ж перевірятимемо інформацію. Що ж до самогоноваріння, то люди мають пам’ятати, що воно карається і адміністративною, і кримінальною відповідальністю.

- Однак у деяких випадках цей бізнес пов’язаний із рівнем життя. Ви практикуєте індивідуальний підхід до людини, яка оступилася перед Законом через певні життєві обставини?

- У жодному разі, хіба що дільничні. А причини оперативного опрацювання звернень прості: люди мають знати, що ми їх чуємо і відповідно реагуємо на адекватні звернення, а відтак повідомляти.

- Тоді звертаюся до Вас із проханням - закрийте ігрові зали.

- Це дійсно велика проблема, про яку говорять і депутати, і пересічні рівняни. Протягом двох місяців ми вже задокументували подібні злочини не лише у Рівному, але й області. Останній раз вилучили більше 20 одиниць гральних автоматів.

- А ви не можете просто приїхати і закрити?

- На жаль, ні. Закриттю зали, вилученню автоматів, порушенню кримінальної справи та доведенню її до суду передує ціла процедура. Адже користуються автоматами, як правило, одні, господарями є інші, а реєстрація - взагалі десь за межами України. Тим не менше у поточному році вже порушено 7 кримінальних справ, і дві з них скеровані до суду. Лише на території Рівного виявлено та задокументовано 27 фактів порушень у сфері грального бізнесу.

- І що незабаром на більшості з їхніх фасадів висітиме вивіска “оренда”?

- На деяких вже є і я особисто в цьому переконувався, наприклад, на вулиці Соборна.

- А пункти прийому металобрухту ви перевіряєте?

- Обов’язково, особливо ті, де купують промисловий метал, колійні рейки. Проти порушників відкриті кримінальні справи. Ті, які хочуть і надалі працювати у цьому бізнесі, одразу розповідають, коли і у кого вони купили метал. Таких місць небагато, але вони весь час на контролі.

- А люки часто там знаходите?

- Вже ні, проблему зняли після нещодавнього затримання групи крадіїв.

- Наша перша зустріч зірвалася, позаяк 21 липня Ви терміново виїхали у Дубенський район на місце ДТП, в якому постраждали пасажири автобусу “Неоплан”, що їхав з Німеччини. Часто доводиться так “зриватися” з місця?

- Я зобов’язаний виїжджати на усі надзвичайні події, і це ДТП не було виключенням. Тим більше у салоні були іноземці. Але за останній тиждень це лише другий випадок. До цього особисто брав участь у ліквідації надзвичайної ситуації у терцентрі в Дубровицькому районі. До роботи міліції жодних зауважень чи претензій не було.

До речі, зараз після кожного ДТП з летальним результатом міліція порушує кримінальну справу. Це дозволяє ретельно перевірити обставини, і з’ясувати усі подробиці трагедії. Адже за статистикою, 90 відсотків скарг, які надходять до міліції, стосуються саме ДТП. Є такі, що розслідують декілька років. І знову ж таки, поки що. Адже ті кадрові зміни, які наразі відбуваються в управлінні, і людину призначають завдяки її фаховій придатності, обов’язково принесуть відповідні позитивні результати, а відтак, це змінить думку рівнян про роботу правоохоронних органів.